|
Одна стара баба не тікала від татар, лиш сиділа на печи. Думала, що вона вже стара, татарам ні на що не пригодиться, та й в полон її не возьмуть. Але вона мала внука на ім'я Юрко, молодого хлопця, та й боялася, що його можуть взяти в полон. Тому Юркови вона сказала залізти в гори і там сидіти. Юрко так і зробив. Татари ввійшли в хату, побачили бабу, і оден татарин каже до неї:
- Юр, бабо, з печі.
А "юр" - це по-татарськи "злази". А баба думала, що то він каже "Юр", бо в горні сидить Юрко. Подумала, що все пропало і беруть і єї, і Юрка, та й каже:
- Вилази, Юрку, з горну, бо, видиш, вони знають, що ти там. Та й взяли Юрка татари в полон.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Кобаки, Косівського району, Івано-Франківської області
25 березня 1986 року
Виписано з літопису села, складеного Г.І. Букатчуком (1898-1971) Літопис зберігався у А.Д. Сайнюка
Українські народні казки: Книга 4. Казки Гуцульщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 456 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
Опитування - Найкраща українська народна казка
|