|
Був такий острів, що там тільки жінки жили. і скільки туди чоловіки не їхали, ні оден не повертався. І вже потому більше ніхто туди не їхав.
А одного старшого чоловіка заохотило туди поїхати. Він собі подумав: "Я вже все пережив, і ще хочеться узнати, що робиться на тому острові. Хоть знаю, що відти не вернуся, але буду знати, що там діється". І зібрався він, і поїхав туди.
Приїхав він на той острів. Дійсно там були одні жінки, як люди говорили. Увиділи жінки того чоловіка, прийшли до него і сказали йому:
— Як ти нам відповіш на сім наших питань, то ми тебе залишимо живого. А як ні, то ми тебе уб'ємо.
Які вони давали йому питання, ми не знаємо, а лиш знаємо, що він на ті питання не відповів. І хочуть вони вже його вбивати. А він їм сказав так:
— Котра з вас найпоганіша на вроду, та най мене вб'є.
І ні одна не хотіла покладати на него свою руку, бо не хотіла бути найпоганішою. І так чоловік себе врятував.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Хутір Калинки́, Косівського району, Івано-Франківської області
24 березня 1987 року
Оповідач: Джумачук Семен Васильович (народж. 1928)
Українські народні казки: Книга 1. Казки Гуцульщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Львів: Світ, 2003. — 384 с.
Видавництво ДП "Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Світ»" - http://www.dsv-svit.lviv.ua/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|