|
Були два цімборове. Ходили обидва на роботу. І на вечірки єден до другого ходив. Єдного жінка була письменна, а він був неписьменний, а другий був сам письменний, а жінка неписьменна. Як вони були на вечірках і говорили собі, та письменна жінка взяла олівець і написала цімборови про любов. І дала йому читати:
- Ану, чи прочитаєш, що я написала? Він прочитав. І написав їй тоже про любов:
- Ану, чи прочитаєш ти, що я написав?
А її чоловік не розумів нич, бо він неписьменний був. Та й так вони полюбилися, і вона пропонує тому цімборови:
- Доки ми будеме так любитися? Треба, жеби ми жили разом.
- Я жону маю, а ти маєш чоловіка.
- Я, - обіцяє, - його отравлю.
- Но а як би ти його отравила?
- Піду до вароша, до лікарів, та лем лікарі можуть отраву наладити. А йому жаль було цімбора. Як пішли на роботу, він каже цімборови:
- Що би-м ті, - каже, - повів?
- А що ти мені скажеш?
- Твоя жінка хоче тебе отравити. І вна хоче зо мною жити. А я не хочу. В мене є жінка й діти.
А той питає:
- А що мені зробити?
- Купи собі фляшку паленки, аби-сь тоту не пив, що вона тобі дасть. Аби-сь пив свою.
Прийшов він на вечір дому, а вона йому:
- Йой, як ти ся наробив. Випив би-сь паленки. Я тобі принесла. І дала йому.
- На, випий.
А він заговорив її, вона оглянулася, а він підміняв паленку. І налляв собі свої. І випив.
- Яка, - каже, - файна паленка.
- Або я тобі файної купила. Іще випий.
А він випив ще й поколисався. І впав. "Отравився". А вона думає:
- Вже готовий.
Взяла його та одтягла до пиливні. Взяла мотуз і прив'язала до балки, єден конець прив'язала, а то, що висіло, одрізала і прив'язала чоловікови на шию. І почала йойкати. Збіглися люди.
- Що йому було? Жінка бреше:
- Прийшов з роботи, дала-м йому їсти. А він поїв і вийшов. Пізніше я за ним вийшла, а він повісився. Якби була скорше прийшла, та була б одрізала ще живого. А він уже задушився. Що йому була за хиба, що ся вдавив?
- Но, - кажуть люди, - вмер то вмер. Берім го на ослон. Принесли його в хату. А єден чоловік позирає, а він очі розтворив.
І він устав, узяв той мотуз, що вона йому прив'язала на шию, і тим мотузом на смерть її забив. А паленку, що вона принесла, дали на пробу. І провірили лікарі, що то була отрава.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Туриця, Перечинського району, Закарпатської області
27 березня 1988 року
Оповідач: Бокшан Юрій Юрійович (1888 року народження)
Українські народні казки: Книга 18: Казки Закарпаття. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2007. — 424 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|