|
Їден чоловік все просив у жінки грошей на випивку. Все "дай" та "дай". Вона давала, давала, а тоді вийшла з терпіння: - Нема, не дам більше. Він каже:
- Дай, а то повішаюся.
Вона думала, що він жартує, та й каже:
- Іди вішайся.
Він пішов на під, зачепив вірьовку попід хату, пропустив її коло шиї, причепив до бантини і висить. А на другій бантині висіло сало. Жінка вгледіла, що він висить, побігла до сусідки й каже:
- Кумо, мій чоловік повішався. Побудьте коло него, а я побіжу до управи.
Побігла вона до управи, а кума сіла коло повішаного, побачила на бантині сало, відчепила кусок і занесла додому. Прийшла назад, узяла другий кусок і знов занесла додому. А чоловік висить та й усе те бачить. Як прийшла вона третій раз і простягнула руку за третім куском, жаль чоловікови стало.
- Досить уже носити! - крикнув він. - Лиши й мені трохи! А тій жінці від переляку серце лопнуло.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Вашківці, Сокирянського району, Чернівецької області
11 березня 1980 року
Оповідач: Попельський Василь Іванович (1938)
Українські народні казки: Книга 10. Казки Буковини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 496 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|