ЯК ЧОЛОВІК ВІВЦІ ПРОГОДУВАТИ ХОТІВ - Казка Буковини

Один чоловік мав дев'яносто дев'ять овець і одного барана. Та й гонив їх пасти. Але того року була велика посуха і великий голод, і йому не було чим годувати овець. Зайняв він їх і погнав. Гнав чужими полями дуже довго і загнав у таку пустиню, де зовсім не було людей. Там була долина, а на тій долині - багато копиць сіна. Чоловік думає: "Нагодую своїх овець цим сіном. Чиє це сіно, тому я заплатю". Розкидає він одну копицю - вівці з'їли, розкидає другу - вівці з'їли. Але тут приходить змій та й каже:

- Яке ти мав право годувати моїм сіном вівці?!

- Я заплатю вам за сіно. Я взяв ваше сіно, бо біда: посуха велика і нема чим годувати вівці.

- Мені ніякої плати не треба. Ти зарубай тридцять овець і звари, щоб я наївся.

Не мав що робити чоловік. Зарубав тридцять овець, зварив їх у великому змійовому котлі. Змій собі наївся і подався далі. А чоловік подумав: "Як я дав тридцять овець, то можу решту годувати цим сіном цілий місяць". Розкидав він ще дві копиці і годує овець далі. А на другий день змій знов приходить.

- Ти знов моє сіно береш! Рубай ще тридцять овець!

Чоловік зарубав ще тридцять овець, зварив їх. Змій наївся та й подався далі. І не сказав чоловікови, щоб не брав більше сіна. Чоловік думає, що за шістдесят овець він може брати сіна, кілко хоче, і годує вівці далі. А на третій день змій знов приходи.

- Ти ще не забрався?! - крикнув змій. - То рубай ще тридцять овець.

Чоловікови нема що робити. Зарубав ще тридцять овець і поклав їх варити. Осталося в него лиш дев'ять овець і баран. Вівці варяться, а змій думає: "Посплю трохи, поки звариться м'ясо". І ляг спати. А чоловік взяв відро, набрав з котла окропу та вилляв змію на голову. І випарив йому очі. Змій схопився і кричить:

- Ти, сучий сину, попарив мені очі! Де ти?

Кидається він ловити чоловіка, але не бачить його, і чоловік утікає. Змій туди - не може піймити, змій сюди - не може піймити. Тоді каже:

- На тобі перстень від мене на спомин.

- Е, ти хочеш, щоб я підійшов і ти мене піймив, - каже чоловік і не підходи. А змій йому:

- Ти не бійся, я тобі кину перстень здалеку.

Та й кинув чоловікови перстень. Взяв його чоловік, дивиться - золотий перстень, красивий такий. Поклав той перстень на палець, а змій кричить:

- Де ти?

Перстень обзивається:

- Тут, тут.

І по тому звуку змій почав ловити чоловіка. Той утікає, а змій крикне: "Де ти?" - і перстень усе обзивається: "Тут, тут". Тікав, тікав чоловік та й забіг на берег річки. "Зажене мене змій у воду і втоплюся", - подумав він. Хоче скинути той перстень з пальця і ніяк не може. Що не робив він, а перстень скинути не вдавалося. Змій уже добігає до него. Вихопив чоловік ніж, відрубав собі палець з перснем і кинув у воду. Змій добігає до води.

- Де ти?

А перстень з води:

- Тут, тут.

Змій побіг на той звук та й впав у воду. І втопився...