|
Іде заєць степом і плаче. Зустрічає його лев:
— Чого ревеш, косий?
— Та ти ж знаєш, що я косий. А тут трапилось таке нещастя: наїхало начальство, а я на нього глянув, а йому здалося, що я косо глянув. От мене і звільнили...
Погорював разом з зайцем лев та й пішов собі далі. Раптом зустрічає собаку. Іде бідолашка зажурена, мало не плаче.
— Що з тобою сталось, старий друже?
— Та служив я у хазяїна кілька років. А тут приїхали до нього знатні гості, і мені треба було лизнути, а я гавкнув... От мене і вигнав хазяїн.
— Пішов далі лев і зустрів коня. Бідолаха ледве ноги волочить і гірко плаче.
— Що сталося, коню? — питає лев.
— Нічого особливого... Працював я собі потихеньку і горя не знав. Та на моє нещастя прислали осла з дипломом. От я і на пенсії.
Як добре, що такого не буває межи людьми...
|
Як постраждали заєць, собака і кінь. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - . Зап. Д. Федоренко в 1957 р. у м. Павлограді Дніпропетровської обл. від Г. П. Книшової. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 14-3, од. зб. 311, арк. 222.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|