|
В єднім лісі був такий великий гадир, що цілу околицю виїдав людей, і що до него з каноньов стріляли, а єго ся жадні кулі не брали. А як свиснув, то не єден оглух від єго свисту.
Аж єден офіцер казав зробити таке велике люстро і поставив протів него, щоби він в тото люстро дивився. А той полоз гадав си, що то другий такий великий йде до него, і доти бився, ся бив, товк до землі, доки ся не вбив на смерть. Він ся гадав, же він ся з другим жере.
|
Як полоз убився. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - . Зап. В. М. Гнатюк в 1897 р. у с. Пужники Бучацького пов. (Тернопільщина) від Т. Гринишиного. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 471.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|