|
Жив собі дід та баба, у них була курочка ряба. У баби була курка, а в діда петух.
От вони пішли по ягоди. Поліз петух та й трусе, а курка збира. Та глянула вона вгору, як петух трусе деревом, і запорошив [він] курці око. Біжить баба:
— Петух, петух, навіщо курці око запорошив?
— Тому, що портки порвались!..
[— Портки, портки, чому ви порвались?]
— Тому, що вівці погризли!..
— Вівці, вівці, нащо ви портки погризли?
— Тому, що нас пастух не пас!..
— Пастух, пастух, чому ти овець не пас?
— Тому, що господиня торбу не дала!..
— Господиня, господиня чому ти торбу не дала?
— Тому, що свиня діжу перевернула!..
— Свиня, свиня, чому ти діжу перевернула?
— Тому, що вовк поросят поїв!..
— Вовк, вовк, навіщо ти поросят поїв?
— Тому, що я їсти хотів!..
І так ходила баба з хати в хату і толку мало; не могла вона заступиться за курочку...
|
Як півник курочці око запорошив. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - 241/ІІ. Зап. в кінці 20-х років XX ст. у м. Красноармійську Донецької обл. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-6, од. зб. 645, арк. 26—27.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|