ЯК ОСІНЬ САЛО ЗАБРАЛА - Казка Покуття

Були ґазди, чоловік та й жінка. Мали вони свиню та й зарізали її. Трохи їли, та й каже чоловік жінці: - А це лишаєм, бо ще осінь прийде. Та й ходив якийсь старець. І прийшов до тої жінки. А чоловіка не було дома, пішов у поле орати. Той старець називався Антось. А жінка питається:

- Як ви називаєтеся?

- Антось, - каже він.

- Та як, як? Осінь?

А він уже по її словах іде та й каже:

- Ага.

- То зачекайте, мій чоловік лишив сало на Осінь. Казав, що прийде Осінь.

А той каже:

- Якраз я того й прийшов.

Жінка склала йому в мішок сало і завдала на плечі. І він поніс. А ввечір тої днини чоловік приїхав з поля з роботи. А жінка хоче ся похвалити. Та й каже:

- Чоловіче, була в нас Осінь і забрала солонину. Ту, що ти казав лишити на Осінь.

Каже чоловік:

- Як це так? Яка осінь?

- Та прийшов оден і сказав, що називається Осінь. І я солонину зрихтувала в мішок, завдала йому на плечі, і він поніс.

Так каже, як було. А чоловік їй каже:

- Жінко, яка ти дурна. Лишаю тебе і йду в світ. Як ще найду таку дурну, як ти, то вернуся до тебе, а як не найду, то вертатися не буду.

І пішов він у світ.

Іде він, а жінка б'є віником курята коло квочки. Б'є за те, що цявкають, бо не хоче квочка дати їм цицьки. Цей чоловік каже:

- Жінко, нащо б'єте курята й квочку?

- Не хоче дати курятам цицьки, а вони цявкають.

- Ви маєте жорна? - питає він. Вона каже:

- Є.

Він зайшов і змолов кукурудзів на крупи. І дав курятам крупів, вони попоїли і вже не цявкали. І жінка йому подякувала.

- Ой, як ви, - каже, - ґаздуню, файно зробили.

І пішов він від неї. Іде далі, дивиться, а жінка корову на хату гонить. Поклала драбину та й тягне корову, аби на хаті бур'ян спасла. А він каже жінці:

- Ви маєте серп?

- Є, - каже.

Виліз він на хату і той бур'ян зжав. І скидав на землю, і дав їсти корові. Жінка подякувала та й каже:

- Дай вам Боже здоровля! Як ви це мудро зробили!

Іде він далі, дивиться, а там хата покладена, а вікон не вирубали. І жінка решетом ловить сонце і несе в сіни. Хоче занести сонце до хати, щоб було видко. Він каже:

- Ви маєте сокиру?

- Маю, - каже вона.

Дала вона сокиру, вирубав він вікна. І стало видко в хаті. І жінка йому подякувала.

І тоді цей чоловік вертається д'хаті, бо вздрів, що є ще дурніщі від його жінки. І вже вони жили обоє разом.