ЯК ДІД ЦІСАРСЬКУ ДОНЬКУ ВИЛІКУВАВ - Казка Покуття

Були чоловік та й жінка. Але любила та жінка урядувати. Та й каже:

- Чоловіче, я маю йти гуси продавати.

- Та бери продай дві-три.

- Нє, всі!

Забрала гусей на фіру і поїхала на ярмарок продавати. Продала, приходить додому, а дід питає:

- Продала гуси?

- Продала, але дала жидови кожух на завдаток, бо він грошей не мав. У п'ятницю їдем обоє до міста за грішми.

Поїхали вони в п'ятницю до міста. Стали там, де умовилося, що жид має дати гроші, та й чекають. Жида як нема, так нема. Але нарешті приходить.

- Кілко я маю тебе чекати?! - кричить баба.

- Ну-ну, кілко ти чекала? Та й дав трохи грошей.

- А решту має дати другий пан, - сказав жид та й пішов.

Баба схапала ті гроші та й пішла торгувати. Поторгувала, вертається до діда.

- А що, дав той пан гроші?

- Нє, не давав мені. А вона діда по лицю.

Приїхали вони додому. Випрягає дід коні і відчеплює орчик. І б'є бабу. Набив добре і пішов у стодолу спати в соломі.

А в цісаря заслабла донька, і не можуть лікарі її вилікувати. Вона їла рибу, та й кістка їй у горлі забилася. Кажуть лікарі йти по дідах, по бабах, може, ті щось поможуть. Входять достойники, цісарські післанці, до тої баби до хати. А вона лежить.

- Ти що лежиш? Слаба?

- Нє, я була слаба, але в мене є добрий дохтор. Так мене вилікував, що я вже дужа.

- А де він? - питають цісарські післанці.

- Він спить у стодолі в соломі.

Пішли вони до стодоли та й найшли його.

- Добре, що ми тебе найшли. Жінка каже, що ти добрий дохтор, добре лікуєш.

А він каже їм;

- Я нічого не знаю.

- Не йдеш, то ми тебе розстрілим, - сказали вони і забрали його з собою.

Привели його до цісаря і дали до тої палати, де лежала слаба цісарська донька.

- За три дни маєш вилікувати.

Дали йому столик, дали їсти й пити. А вона не говорить, та цісарська донька. Так імило її, що й говорити не може.

Пробув він там два дни і нічого не зробив. Настав третій день. Думає він: "Хоч нап'юся добре перед смертю". І так напився! Та й каже:

- Най я собі піду козачка.

Та й танцює козачка. То присідає, то скаче. А слаба дівчина з того засміялася. Засміялася, а кістка їй з горла так і вилетіла. Каже вона "дохтору":

- Доста, доста, мені вже легше.

Цісар дуже зрадів, заплатив йому теньґо. А жінка його думала, що його там уб'ють.