|
В народі існує повір'я, що іноді все гаддя в лісі збирається величезними купами. Такими, як фіра ріщя. Всі звиваються, і кожна потрошку дує, аж поки гуртом не видують той камінь. Як камінь уже є в роті одної з гадюк, то можна його відібрати. Треба покотити на них колесо з воза. Вони обплетуться на колесо, а камінь випустять.
Як цего не зробити, то вони всі розповзуться хрестом на чотири сторони світу. На місці лишиться лиш одна, і в неї під язиком той камінь. Ту гадюку можна вбити і камінь забрати. Хто заволодіє цим каменем, буде щасливим. Його треба носити в роті під язиком. І що б така людина не задумала, все сповнюється.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Рашків, Хотинського району, Чернівецької області
8 березня 1977 року
Оповідач: від Марфи Семенівни Філіпчук (1913 року народження)
Українські народні казки: Книга 10. Казки Буковини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 496 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
Опитування - Найкраща українська народна казка
|