|
Два хлопці-бараби робили в лісі, і прийшли до них начальники та говорять:
- Хлопці, таку дівку ми виділи! І заплатили за то сто карбованців. А бараби сміються:
- Ми тоту дівочку будеме видіти без грошей.
- Но а як?
- Будете видіти.
Пішли вони собі в город, покуповали продукти й несуть у хащу.
Там будуть спати в колибі та будуть їсти. Запізнилися мало й прийшли до тої баби:
- Добрий вечір, бабко!
- Добрий вечір.
- Ми йдеме в ліс та й мало запізнилися. Ми бараби, ми робиме в того й того начальника. Ви знаєте того начальника?
- Знаю.
- Ми в нього робиме. Та й уже ніч, і можуть нас вовки перестати. Що ми тоді зробиме? Хочеме попроситися у вас на ніч.
Но, прияла їх бабка, дала їм вечеряти. Вони поставили стільчики та сіли один до другого плечима. Та й один другого через плече годує. А баба каже:
- Та ви, люде, сідайте коло стола та ложками з мисок їжте.
- І то все?
- Все, - говорить бабка. І побігла бабка за дівкою:
- Ти, дівко, ще таких людей не виділа. Як їдять! Зайшла дівка:
- Добрий вечір!
- Добрий вечір.
- Сідайте коло стола.
І вони вже їдять, як треба. І вже дівку виділи. Вже начальник програв.
Повечеряли, поговорили.
- Будеме спати, - каже баба.
- А де будеме спати? Ми хоть де можеме.
Встали вони й полягали на землю ногами догори. І так будуть спати. Звідається баба:
- Що ви робите?
- Ми собі спиме.
- Як, догори ногами?
- Так.
Побігла за дівкою:
- Диви, як тоти сплять. Кричить дівка:
- Що ви, люде, робите? Ліжко є, лягайте та спіть.
- А ми так все на земли спиме.
Постелила їм дівка, та й так вони стали прута, ногами догори. Дівка до них:
- Що ви, люде, робите?
- Так хочеме спати. Та бо ми не знаєме інакше. Покажіть нам, як то треба.
Дівка погодилася:
- Я покажу вам.
Лягла собі файненько помежи ними посередині. Єден ліг з єдного боку, другий з другого, обнялися файненько та й починають спати. На другий день кажуть начальникови:
- Ми не лиш виділи дівку, ми спали з дівкою.
І програв начальник. Він заплатив такі великі гроші, а бараби нич не платили і дівку виділи, і з дівкою спали.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Вучкове, Міжгірського району, Закарпатської області
1 серпня 2002 року
Оповідач: Юрик Дмитро Іванович (1911 року народження)
Українські народні казки: Книга 18: Казки Закарпаття. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2007. — 424 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|