|
Один чоловік узяв ціп і пішов на роботу. Ішов попри ліс, дивиться: мисливці гонять вовка. А вовк прибіг до чоловіка та й каже:
- Врятуй мене, бо вб'ють мене мисливці.
- Як же я тебе врятую? А вовк йому:
- Я залізу в мішок, а ти мене неси. Як вони пробіжать, то я піду собі, куди треба.
Так той чоловік і зробив. Вовк заліз у мішок, він зав'язав його, взяв на плечі і пішов. А мисливці добігають до того чоловіка та й питають:
- Вуйку, ви не виділи, не біг тут вовк?
- Я не бачив нічого, - сказав вуйко і пішов далі.
Мисливці пробігли, він проніс ще трохи вовка та й випустив з мішка.
- Іди, вовче, я не годен тілко нести.
Пустив вуйко вовка, а вовк іде за ним. Іде та й каже:
- Знаєш, чоловіче, я так їсти хочу.
- То що?
- Я тебе з'їм. Чоловік йому:
- Та як ти мене будеш їсти? Я тебе врятував від смерти, а ти мене їсти?
- Буду їсти, бо що ж інакше знайду? А чоловік каже:
- Як таке діло, що ти напосівся мене з'їсти, я з тобою боротися не годен, ідемо до трьох зустрічей. Що три зустрічі скажуть, то й буде.
Ідуть вони, здибають козу. Каже чоловік:
- Суди нас.
- Як я вас буду судити, за що?
- Я йшов на роботу, а мисливці гнали вовка. Мали його вбити, а він прибіг до мене і попросив: "Чоловіче добрий, врятуй мене. Озми мене в мішок і на плечі. Мисливці пробіжать, а я лишуся". І я його врятував, а він тепер хоче мене з'їсти. Тепер кажи, козо, що знаєш. Що скажеш, те й буде.
Коза видивилася на них та й каже:
- То най з'їсть тебе, як ти дурний. Та й пішла.
Ідуть далі. Здибає їх пес. Каже йому чоловік:
- Суди нас.
- Як я буду вас судити? За що?
Бере чоловік та й розказує. Так само, як козі розказував. -...Я його врятував, а він хоче мене з'їсти. А пес і каже:
- То най з'їсть тебе, як ти дурний. Та й пішов.
Ідуть вони далі, здибають барана. Каже чоловік:
- Суди нас, баранчику.
- Як я буду вас судити й за що? Розкажіть, то я вас розсудю. Тоді каже чоловік:
- Я йшов на роботу, а мисливці гнали вовка... І все розказав, як було. А баран і каже:
- То як ти його в мішкови врятував? Що, вони не виділи, що він у мішкови? Най він мені покаже, як ліз у той мішок, як ти його взяв на плечі.
Чоловік тримає мішок.
- Отак я тримав мішок, а вовк ліз.
- Покажи, вовче, як ти ліз, - каже баран.
Вовк заліз задом у мішок, а голова - наверхи. А баран і каже:
- То що, вони не виділи, що в тебе голова наверхи? Показуй мені так, як було.
А вовк:
- Я весь заліз.
- То покажи, як ти весь заліз.
Вовк заліз у мішок весь, а чоловік узяв та й зав'язав. А баран каже до чоловіка:
- Клади його на дорозі. Чоловік поклав, а баран:
- Зараз я покажу, як з баранами б'юся, а ти покажи, як ти хліб молотиш. Отак я вас і розсудю.
Відходи баран, розганяється і б'є рогами той мішок, відходи, розганяється - і б'є. Ударив кілко раз і став.
- А тепер ти, чоловіче, покажи, як ти тяжко заробляєш, увесь день ціпом б'єш.
А той чоловік вовка ціпом та й ціпом. Втомився, відпочив трохи і знов ціпом б'є. Показує, як він хліб молоти. А як розв'язали мішок, то вовк уже й не дихав. Баран йому й каже:
- Тепер облупи його, а шкіру продай. Будеш мати більше, ніж би заробив за день ціпом. І не будь далі такий дурний. Добре, що ти на мене, розумного, попав.
Та й розійшлися вони.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Василівці, Сокирянського району, Чернівецької області
12 серпня 1985 року
Оповідач: Данилов Олекса Степанович (1915 року народження)
Українські народні казки: Книга 9. Казки Буковини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 456 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|