|
Жили собі чоловік і жінка, молоді ще ґазди. Жили собі дуже мирно, ніколи не сварилися. Жили, як Бог приказав. А чорти задумали зробити в них у хаті юду. І старший чорт, Антипко, післав одного з чортів, аби зробив юду в їх хаті. Чорт пішов, виліз на комин і рік там сидів, а юду зробити не міг. Чоловік з жінкою жили добре, в злагоді. Чорт за рік на комині висох і став такий, як
його тепер скрізь малюють. А в рік зліз з комина і пішов смутний по дорозі.
Іде він до Антипка. І на дорозі стрітив бабу, сусідку тих людей. А баба його питає:
- Чого ти, чорте, такий смутний? Що з тобою сталося? А чорт каже:
- Смутний, бо не посварив цих молодят, і Антипко буде мене сварити.
Баба каже:
- Це дурниця. Я тобі юду межи ними за нинішню днину зроблю, але ти мені устарай нові чоботи.
Так і договорилися: баба мала зробити за день юду, а дідько дати бабі нові чоботи.
Чорт пішов шукати чоботи, а баба до тих людей у хату. У хаті була сама жінка, а чоловік у поли орав. Баба увійшла і зачала говорити з жінкою. Питає баба, як та жиє. А та каже, що добре.
- Добре, а могла би ще ліпше. Але, - каже, - ввечір, як чоловік засне, треба, аби ти втяла в него з шиї бритвою три волоски. Та й дала мені, а я на них примовлю, і будете жити ще ліпше.
Жінка пообіцяла втяти тих три волоски, і баба пішла з хати. І пішла просто в поле д'чоловікови. Приходить та й каже:
- Слухай, - каже, - ви з жінкою добре жиєте, але я би тебе радила, аби ти вважав, бо тебе жінка має цеї ночі на спанню зарізати.
Баба собі пішла, а чоловік доорав і ввечір приїхав т'хаті. Повечеряв, ліг та й вдає, що спить. А сам крадки дивиться. А жінка взяла бритву та й іде д'нему. Та й просто до шиї. Чоловік подумав, що жінка таки направду хоче його зарізати. Та встав і вбив жінку. І з того самий завісився.
Чорт узнав, що баба зробила, і приніс бабі чоботи, але подати боявся, боявся близько до баби підійти. Взяв завісив чоботи на довгу тичку і так подавав бабі. А баба питає:
- Чого ти не подаєш мені чоботи з рук? Чорт каже:
- Я не міг за рік зробити межи ними юду, а ти за день зробила. Ти гірше від мене.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Шепіт, Косівського району, Івано-Франківської області
15 березня 1987 року
Оповідач: Александрук Василь Федорович (1953 року народження)
Українські народні казки: Книга 4. Казки Гуцульщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 456 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|