ЯК БАБА ДО ДІТЕЙ ХОДИЛА - Казка Бойківщини

Єдна жінка мала доньку і сина. Овдовіла і вийшла заміж за другого чоловіка. Та й той чоловік мав сина. Чоловікового сина пасербом називають. Діти повиростали, донька віддалася далеко, і син далеко женився, і другий чоловік умер, лишилася баба сама. Той пасерб теж далеко був. Прийшов до баби син та й каже:

- Мамо, продайте хату й ходіть до мене.

Стара мама продала хату, взяла за неї великі гроші та й поїхала до сина. Дуже нею втішилися син, невістка і діти.

- Баба приїхала!

Бабу вгощують - баба ніц не хоче ні їсти, ні пити.

- Може, ви, мамо, слабі?

- Не слаба, лиш дуже-м сумна.

- Чому? - питається.

- Заснула-м у поїзді, і хтось усі гроші украв у мене.

- Та що, всі вкрав? А вона:

- Всі.

- Та не лишив нічого, хоть на хліб вам?

- Та ні, - каже стара.

- Що ж будете, мамо, їсти?

Побула вона два дни в сина та й пішла до доньки. А в доньки то саме, що й у сина було. Зразу дуже втішилися:

- Бабця прийшла!

А бабця не їсть, і не п'є, і плаче.

- Я в поїзді засіла, а хтось у мене з пазухи гроші вкрав.

- І що будете, мамо, тепер їсти?

І пішла баба до пасерба. Дуже ся втішили бабою діти й невістка. А баба сумна й не хоче ні їсти, ні пити. Сидить і плаче.

- Чо' ви, мамо, такі сумні?

- Бо хтось у мене в поїзді всі гроші вкрав. Ті, що за хату взяла.

- Мамо, не гризіться. Що я буду їсти, то й ви будете їсти, - каже пасерб. - Не плачте. Украв то вкрав.

Баба подивилася у вікно, а там така сама хата, як вона продала. А пасерб каже:

- Ту хату господар продає.

Сподобалася та хата бабі, зовсім така сама, гей вона продала.

- Ходім подивимося на ту хату, - каже баба.

І пішла з пасербом подивитися. Питає баба того господаря:

- Що ви хочете за цю хату?

- Тілько й тілько.

Якраз тілько хоче, як вона за свою хату взяла. І каже вона пасербови:

- Ходім до віта.

Заплатила ґазді за хату і ту хату купила. Пасерб перебрався з сім'єю до тої хати, бо його хата була дуже старенька. Дочка й син довідалися про то та й дуже жалувалися.

- Чо' ви дали чужому, а не нам? А вона їм:

- Ви боялися, що я буду у вас їсти. А він мене прийняв. І я не вам дала, а йому.