Я ТРИ РОКИ КОНЕМ БУВ - Казка Покуття

Ксьондзам усе мало. Оден ксьондз лишив село та й іде шукати вищої плати. Іде він, а назустріч ідуть два чоловіки. А то йшли Сус Христос і святий Петро. Вони його питають: - Куди ти йдеш? А він каже:

- Я йду шукати вищої плати. Бо мені тут мало дають.

А Сус Христос переблагословив його на коня. І дав його Петрови та й каже:

- Веди.

Ідуть вони попід ліс, а чоловік несе з лісу кавалок дерева. Так упрів. А вони його питають:

- Нащо ти це несеш?

- Я, - каже, - принесу додому, порубаю, у місті продам і буду мати на кавалок хліба дітям.

А вони кажуть:

- На тобі цего коня. І вози ним. І камінням його годуй. Як йому було зле попом, то най возить дрова. А за рік би-с нам його пригнав. Ми будем тут.

За рік він пригнав коня, а вони питають:

- Ти гонив ним?

- Гонив.

- Бив?

- Бив.

- По чім бив?

- По ногах.

- Добре мав. Бери його ще на рік. І знов би-с нам за рік його пригнав. Ми будем тут.

За рік він того коня пригнав, а вони третій раз кажуть:

- Бери ще на рік. Через рік приженеш.

І він їм ще за рік пригнав. Він уже собі сам постарав коні й віз. А сего коня пригонить їм. Їдуть вони з тим конем у село й питають:

- Що у вас нового? А люди кажуть:

- У нас піп пропав.

- І нема чутки?

- Нема.

І йдуть вони до попаді, просяться на ніч.

- Ви би нас не приймили на ніч?

- Прийму, - каже.

- Ми ще й коня маєм.

- Я й коня маю де загнати. Коневи маю сіно. Питають її:

- А де ваш чоловік?

- Та був, - каже, - попом. Та як пішов, та й пропав.

- І нема чутки?

- Нема, - каже.

Вона їм зготувала їсти, повечеряли вони й переночували. А рано кажуть вони:

- Ви нас, ґаздинько, файно приймили, то ми вам коня лишаєм. Відійшли вони, і Сус Христос переблагословив коня на чоловіка. Та й іде піп до хати. Борода до пояса і так схуд. Жінка несе йому кавалок хліба надвір, бо старець до хати йде. А він каже:

- Ти мені несеш кавалок хліба? Я, - каже, - твій чоловік.

- А де ж ти був дотепер?

- Я, - каже, - три роки конем був.

Опитування - Найкраща українська народна казка