Я НІЧОГО НЕ БУДУ РОБИТИ - Казка Покуття

Були чоловік та й жінка, мали двоє дітей, дівчину й хлопця. Дівчина була молодша, а хлопець старший. Оженився він. А дівчина каже: - Я нічого не буду робити братови й невістці. Уже сімнадцять літ їй було, а нічого не робила. Лежала. В одного чоловіка вмерла жінка, несли її ховати попри їх подвір'я. А та дівчина вийшла й дивиться. Та й думає: "Може би, я віддалася за цего чоловіка? Піду вночі і скажу йому, аби мене сватав. Скажу, що я його жінка, прийшла з цвинтаря".

Завилася вона в білу вереню, прийшла вночі під вікно і каже тому чоловікови:

- Ти бери ту й ту дівку, що нічого не робить. Вона тобі буде дітей доглядати і тебе за чоловіка мати.

А люди в него сиділи та й чули то все. Виділи й чули. Та й кажуть йому:

- Йди, чоловіче, питай ту дівку.

Устав чоловік рано, прийшов до тої хати та й каже:

- Віддавайте за мене дочку. А вони йому:

- Як її віддавати, як вона нічого не робить? Вона сидить та й каже:

- Кому маю робити? Братови та й невістці? А собі буду робити. Я віддаюся.

Зробили весілля, пішла вона до того чоловіка та й все робила.