|
Були чоловік і жінка, мали одну дочку. І віддали її на сторону. Але тому чоловікови, що її взяв, циганки ворожили: "Твою жінку має з'їсти вовк, як буде йти до свої мами". Уже рік минув, а вона в свої мами не була. Чоловік бере на віз куфер, жінка сідає в куфер і їдуть до її мами. Їде жінка в куфрі, щоби вовк не з'їв. А лісом біжить дуже файна пані в косицях і просить чоловіка:
- Возміть мене, возміть. Я тікаю, бо за мною вовки женуться. Чоловік отворяє той куфер.
- Сідайте, пані, сідайте.
Пустив він ту пані до свої жінки. Пані сідає в куфер, а він каже:
- Я вас пущу аж у свої мами.
- Най буде, я рада тоту, що ви мене взяли. Приїздить він до жінчиної мами, втворяє куфер.
- От, мамо, ми приїхали до вас у гості, - каже чоловік.
А з куфера не жінка вийшла, а лиш вовк вискочив. І втік. А жінки не було. З'їв жінку вовк.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Вербівці, Городенківського району, Івано-Франківської області
1 вересня 1987 року
Оповідач: Коркоза Анна Іванівна (1904 року народження)
Українські народні казки: Книга 13. Казки Покуття: Ч. II. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2005. — 512 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|