|
Коло лісу була хатка. У ній жила жінка та й дівчина. А чоловік пішов одного разу у ліс лагодити дров, та й його з'їли вовки. І так та жінка за ним плакала, що виплакала собі очі. І каже вона дівчині:
- Що ти будеш коло мене? Я каліка без очей, заробити нічого не годна. Іди десь наймися.
І пішла дівчина. Ішла вона, йшла і дійшла до одної хати. Увійшла в ту хату та й каже:
- Я би в вас не наймилася? А хазяїн каже:
- Чого ні? Наймешся, але в мене лиш одна робота - коні обходити.
Дівчина погодилася. Стала вона до коней. Вставала рано, і ставало їй коло тих коней роботи на цілий день. А пізно ввечір вона йшла до свої кімнати спати. Так було день, другий, третій. А четвертої ночі приходить до неї якась жінка і каже:
- Якби ти мені вночі розчісувала волосся і не дряпала мене, і до рання не лягала спати, то я би тобі дуже велику плату дала. І щоб ти про це нікому не казала.
Дівчина погодилася, але тої ночі не чесала її. Але перебула вона ще один день, і вночі та жінка знов прийшла. Дівчина розчесала її і вже не лягала спати. А та жінка щезла. Рано дівчина пообходила коні, і дуже їй ся дрімає, але вона добре пам'ятала, що та жінка казала їй не лягати.
Настала друга ніч. Вона лягла трохи спати. Пробудилася - вже майже опівночі. Встала, зібралася, і точно опівночі з'явилася та жінка. Вона її розчесала, і сказала їй жінка:
- Я дам тобі цей камінець.
Витягла вона з катрінци камінець і дала його дівчині. І сказала:
- Як тобі щось треба буде, ковтни цим камінцем три рази в хатній поріг цего ґазди.
Дівчина сховала камінь за пазуху і тихо сиділа. Не ковтала. Але одного разу, як поїхали до церкви ґазди і вдома нікого не було, дівчина подумала: "Треба мені файне вбрання, аби мала в чім кудись вийти". Ударила вона три рази камінцем в поріг - і з'явилося все вбрання. І дуже файне. Вона так зраділа, що забула сховати той камінець. Передивлялася своє вбрання. І прийхали з церкви ґазди, і застали її, що вона передивлялася. Та й питають:
- Відки це в тебе?
І вона призналася, що приходить до неї вночі невідома жінка і що дала їй вона чарівний камінець. А ґаздиня каже:
- Як цей камінь чарівний, то побудуй нам нові хати.
І дівчина вдарила тим камінцем три рази в поріг, і враз побудувалися нові хати.
І ґазди напудилися тої дівки. Думають, як її збутися. А вночі знову з'явилася та жінка. Дівчина розчесала її, а жінка каже:
- Ти чого за камінь призналася? А вона каже:
- Мене ґазди застали, як я вдарила в поріг.
- Нічого. Ти кажи, най вони тобі за службу дають вороного коня, і їдь додому. А інакше тобі тут смерть.
Рано сказала дівчина ґазді:
- Я вже хочу йти від вас. Дайте мені вороного коня.
І ґазди на все погодилися. Вона вибрала собі коня, котрий май файний. Ґазді дуже жаль було за тим конем, але він нічого не сказав. Сіла вона на того коня та й поїхала т'хаті.
Їде вона через ліс та й стрічає стару жінку. Таку немічну. Каже та жінка:
- Дитино добра, дай мені шматок хліба і помий мені ці немічні руки.
Дівчина злізла з коня, завела ту жінку до потоку, умила її. І коли нагнулася, випав у неї з-за пазухи той чарівний камінець. І в ту ж мить із старої немічної жінки зробилася та сама, що приходила до неї вночі. І сказала вона:
- Я хотіла переконатися, що ти добра дитина. Так, ти добра і чемна. І ти файно мені служила. То зроби для мене ще одне діло. Тут недалеко моя керниця. Аби ти мені її вичистила.
Дівчина залізла в керницю, вичистила її. Так почистила каміння, що блищало. І сказала та жінка:
- Тепер поцілую тебе на прощання, бо більше дати тобі нічого не можу.
Поцілувала жінка дівчину, і вони розійшлися. Сіла дівчина на коня і поїхала т'хаті.
Приїхала вона, але вже нікого не застала. Мама її вмерла. А дівчина найшла собі хлопця, віддалася, і понині жиють вони. І дуже файно жиють.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
12 лютого 1984 року
Оповідач: Драгомирецька Марія Михайлівна (1954 року народження)
Українські народні казки: Книга 5. Казки Гуцульщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 464 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|