ЦАРЕВИЧ З ЯЩИКА - Казка Буковини

Був цар і мав дочку. Пішла вона в ліс на прогулянку і не могла назад вийсти. Найшла вона в лісі залізний ящик. А з того ящика чоловік говори. Вона питає: - Хто ти?

- Я - зачарований царів син. А ти хто?

- Я - царева дочка.

- То йди додому, бери сокиру і розбий цей ящик, щоб я вийшов. Як вийду, то візьму тебе за жінку, а інакше з лісу не вийдеш.

Вона йому:

- Піду тобі за жінку, лиш би вийсти з лісу.

Пішла дівчина додому і розказала, що найшла в лісі чоловіка в залізнім ящику. Все розказала. А цар покликав мельника і каже:

- Кілко хоч' грошей дам, лиш хай твоя дочка піде в ліс і добуде з залізного ящика чоловіка.

Взяла мельникова дочка сокиру, пішла в ліс до того ящика, цілу ніч била і не годна була розбити. А чоловік з ящика питає:

- Вже рано надворі?

- Рано, - каже дівчина, - вже в тата млин гуде.

- Так ти, - каже, - мельникова дочка?

- Так, мельникова дочка.

- То йди додому і скажи, щоб прийшла царева дочка. Її це діло не обмине. Як не прийде, погано буде.

Вона пішла додому і розказала цареви. А цар покликав свинаря, щоб той післав свою дочку. Свинарева дочка пішла, б'є цілу ніч, а розбити не годна. Рано питає чоловік з ящика:

- Це вже ранок?

- Так, рано, бо у мого батька свині кричать.

- То ти, - каже, - свинарева дочка?

- Так.

- То йди додому і скажи, най прийде царева дочка, бо погано буде. Розказала свинарева дочка цареви, а цар каже своїй дочці:

- Ти дала йому слово, що прийдеш, то йди.

Взяла вона сокиру, пішла в ліс і почала бити той ящик. Розбила його, і виходи відти царевич. Такий красивий, що на світі більше немає такого. Як вона забачила його, то й сама захотіла, щоб він узяв її. А він каже:

- До мене підем і в мене зробим свадьбу. Вона йому:

- Пусти мене додому, я маю сказати татови три слові. А він:

- Як три слові, то добре, а більше не кажи.

Пішла вона додому і зачала казати про него татови. І більше сказала, ніж три слові. Приходи назад у ліс - нема ні царевича, ні ящика, нічого нема. Вона заплакала і пішла його глядіти. Довго ходила в лісі і найшла хату. Зайшла в ту хату, а там баба стара.

- Здрастуйте, бабко!

- Здрастуй. Як ти попала сюди? А вона бере та й каже правду: -...Іду глядіти царевича.

А баба їй:

- Тяжко добитися до него, але йди.

І дає баба дівчині три плаття: такі файні, як золоті. Та й каже їй:

- На тобі ці плаття і колесо. Там нагорі б'ються дві шаблі, і ти ніяк не пройдеш. Сядь на це колесо - і переїдеш через ту гору. Як переїдеш, то там уже й буде дім царевича.

Вона сіла на то колесо і переїхала через гору. Та й попала до того царевича. А він уже лагодився на свадьбу з іншою. Та інша була вже в него. Коли ця прийшла, то не пізнав її. Він лагодився на свадьбу, і йому не вистачало кухарів. Наймили її варити їсти на свадьбу.

Варила вона там і після роботи одягнула їдно плаття. Молода забачила і каже:

- Продай мені це плаття. А вона бере та й каже:

- Я дам тобі це плаття, але щоб я ночувала їдну ніч у тій кімнаті, де твій наречений.

- Добре.

І дала їй то плаття. А ввечері молода дала йому пити таке вино, що як він випив, то так без чувствія й лежав, нічого не чув. Царівна цілу ніч плакала коло него, а він нічого не чув. Та надворі варта стояла і все чула. Розказала варта царевичу, як вона плакала і говорила, що врятувала його з ящика.

На другий день одягнула вона друге плаття, ще май краще, а молода забачила.

- Продай мені й це плаття.

- Нє, продати не продам, а дам, як ще раз побуду з твоїм нареченим у його кімнаті.

- Добре, побудеш.

І знов дає йому того вина.

Пішла вона до него на другий вечір, цілу ніч плакала коло него, розказувала, як добула його з ящика, та він нічого не чув. А варта вчула це діло знов і питає царевича на ранок:

- Чого ваша молода плаче цілу ніч і каже, що врятувала вас із ящика?

Тут він і подумав: "Не вона ж мене врятувала, не моя молода, а врятувала мене царівна, але ж її нема".

На третій день одягнула вона третє плаття, ще май краще від тих двох. А молода каже:

- Продай мені це плаття.

- Нє. Пустиш мене ще на цю ніч до твого нареченого в кімнату, то дам.

- Добре.

На третій вечір дає вона йому того вина, а він його не випив - взяв та вилляв. Царівна знов почала плакати коло него й казати:

- Я ж тебе визволила з залізного ящика, а ти мене не хочеш чути. А він уже чує. Встає, обнімає її і цілує.

Встав він рано, відправив свою молоду, плаття в неї забрали. Зіграли вони свадьбу і, може, ще й тепер жиють. Тут і казці кінець.