ХИТРИЙ ДЕНЩИК - Казка Буковини

Колись давно офіцери мали денщиків. Їден капітан узяв собі денщиком Івана. Побув Іван у того капітана з рік, і був він дуже слухняний. А капітанова жінка жила в другім городі і дуже рідко приїжджала до него. Їдного разу капітан каже Іванови:

- Іди в город і приведи мені на ніч дівчину. Скілко вона схоче, я заплатю їй.

Пішов Іван. Ходив цілий день, а не міг найти дівку. Їдну зустрічає - стидно йому казати, другу - не погоджується. Зустрів він під вечір стару бабку та й каже їй:

- Бабко, ви хочете заробити грошей?

- А як? - питає бабка.

А він розказує їй про капітана.

- Синку, хіба ти не бачиш, що я стара баба? - каже вона.

- Нічого, ми зробим так, що він не помітить, яка ви.

Баба й погодилася. Бере Іван бабу, приводи на квартиру капітана і показує ліжко.

- Лягайте і накрийтеся з головою. А як прийде капітан, скажіть йому, щоб не світив світла, бо хтось побачить у вікно.

Кинула баба під ліжко свою палицю, розібралася, лягла і вкрилася з головою.

Приходи капітан.

- Ну що, Іване, є дівка?

- Є.

- Де ж вона?

- На вашім ліжку лежить.

Зайшов капітан у свою кімнату, а вона йому шепче:

- Світло не світіть, щоб ніхто не побачив мене у вікно.

Ляг капітан коло бабки, переночували вони. А раненько, ще темно, бабка встала.

- Я вже піду, щоб ніхто мене тут не побачив.

Дав їй гроші, і баба пішла. А сам встав та й засвітив світло. Коли хтось стукає в двері. Заходи бабка. Та сама! Капітан питає: - Бабушка, що ви хотіли?

- Я під вашим ліжком свою паличку забула, - та й полізла під ліжко за паличкою.

- Беріть свою паличку і забирайтеся, щоб я вас більше не бачив. Дуже розгнівався капітан на Івана, що таку йому "дівчину" привів.

Баба пішла, а він покликав Івана та й почав його сварити.

- Я ж тобі казав, щоб ти дівку привів! А ти що зробив? Таку бабу привів? Ти знущаєшся наді мною?

І наганяє капітан від себе Івана. Зібрав Іван все своє в сумку і вже хоче йти в часть. А тут приходи капітанова жінка.

- Ти куди, Іване?

- В часть іду. Капітан наганяє мене.

- Чого наганяє? - питає жінка.

- Питайте його самого.

Пішла вона до капітана, привіталася та й питає:

- Чого ти наганяєш Івана? А капітанови нема що казати.

- Питай, - каже, - Івана. Вертається жінка до Івана.

- То чого ж він тебе вигнав? - знов питає вона. А він і каже:

- Вчора послав мене капітан у город... купити курочку молоденьку. А я не міг найти молоденької і купив стару. За це він і наганяє мене.

- То за отаке ти наганяєш Івана? - каже капітанова жінка. -

Відки ж він міг знати, чи та курка молода, чи стара? Ти й сам не розібрав би. Капітан зрадів, що так вийшло, та й каже: - Ну, добре. Прощаю я йому. Най далі буде в мене. Жінка поїхала додому, а капітан з Іваном після того жили добре, аж поки не закінчилася Іванова служба і не забрався він додому.

Опитування - Найкраща українська народна казка