ТРИ ЗУСТРІЧІ ЗА ГУСИ - Казка Бойківщини

Була удовиця, мала одного сина, жила бідно, та й нічого ж не тримала - було в неї лише штири гуски. Каже вона синови: - Возьми їх, синочку, віднеси до міста та й продай, аби-смо мали за що хліба купити. Зібрав він тоти штири гуски та й поніс. Приніс до міста, а в місті треба було дати панови мито. Каже пан:

- Давай одну гуску.

А хлопчина не хоче дати. Пан закликав шендерів, шендери гуси забрали, а хлопцеви дали двадцять п'ять буків. Хлопчина заплакав і каже панови:

- Ми ще ся, пане, три рази встрітим. Пішов додому та й до матері:

- Гуси забрали, а мені дали двадцять п'ять буків. А мати каже:

- Нічого, синку, ми ще прожиєм.

Хлопчина підріс і йде до того пана проситися на роботу яко майстер, що вміє хати класти, столярку робити. Прийшов у панську їдальню та й каже одному робітникові:

- Чи приймив би мене пан на роботу? А той робітник каже:

- Добре, я запитаюся в пана. Пішов він питатися, а пан говорить:

- Якщо він уміє щось робити, то я його прийму.

А той робітник каже, що він уміє хати класти, вікна, двері робити. Панови це сподобалося.

- Іди, кажи йому, най приходить. Приходить той панський робітник і каже:

- Казав пан, що прийме тебе. А хлопчина:

- То я йду до пана.

Приходи він до пана, пан його питає:

- Що вмієш?

- Все вмію: і хати класти, і всю столярку робити. Завтра, пане, поїдем у ліс і будем вибирати собі дерево. Аби дурно не псувати ліс, брати лиш то, що треба.

Пан говорить:

- Мудрий ти майстер. Такого мені й треба. Рано повставали. Каже пан слузі:

- Впрягай коні в бричку і поїдем у ліс - будеш вибирати дерево. А той хлопчина взяв паперу і понаписував, що в пана потроєні всі продукти і вода - все. Покидав тоті папірці попід ліжка, аби ніхто не видів, і поїхали в ліс. Той хлопчина говорить:

- Ходім, пане, будем вибирати дерево. Котре я обійму, то буде на платви. У вас руки довші, як у мене. Котре дерево ви обіймете, то буде на підвалини.

Вибрали дерево на платви. Став пан обіймати дерево, котре мали на підвалини. Пан обіймив дерево, а в той момент хлопчина вийняв з кишені шнурок, обмотав пана, прив'язав його до дерева та й каже:

- Це, пане, наша перша зустріч за мої гуси.

І зачав пана бити. Відрахував він йому свої буки, двадцять п'ять. Пан почав кричати. Фірман зачув, що пан кричить, і полетів у другий бік, бо в лісі так віддається звук. А хлопець в той час втік з лісу додому.

Прибігають слуги - пан прив'язаний.

- Пане, за яку кару ви тутка прив'язані? А пан говорить:

- Мене прив'язав хлопець, в якого шендери взяли гуси. Відв'язують його, беруть у бричку і везуть додому. Коли пан приїхав, слуги якраз замітали і понаходили ті папірці. Стали їх читати і панови говорять:

- То все він отруїв, той, що понаписував. Аби ви нічо' не їли. І пан не їв.

А на другий день той хлопець дістав парик, натяг на голову, дістав лікарське вбрання, взяв собі лікарську сумку і приходить до панської лікарні. Та й питає, що пан робить. А той відповідає:

- Пан нічого не їсть, бо продукти отруєні. Пан слабий,

- Ви йому скажіть, що на другім селі є такий лікар, який пана вилікує, аби приїхав на то друге село.

Пан почув то та й каже:

- Якщо є такий лікар, бігом упрягай коні, їдь і привези його. Фірман привіз того "лікаря", а "лікар" говорить:

- Треба заплатити двіста рублів. Пан говори:

- Дам, лише лікуй.

Витягає двіста рублів, кладе на стіл, "лікар" каже всім слугам вийти з хати. Слуги повиходили, а "лікар" каже:

- Роздягайтеся, пане, і лягайте на ліжко - будем уколи робити. Пан розібрався, ляг на ліжко, а "лікар" витягає шнурок, прив'язує його і віддає йому другу зустріч за гуси" - двадцять п'ять буків. Пан кричить, а він дав йому спирту попід ніс, той заснув і спить. "Лікар" забрав тих двіста рублів, і слуги відвезли його додому. Пан пробудився та й каже:

- То не лікар, то той хлопець, котрого шендери били і гуси забрали. Найдіть його і вбийте.

Один панський слуга каже панови:

- Я його вб'ю. Дайте мені рушницю.

Пан дав йому рушницю, і він пішов до матері хлопця. Та й питає матері, де він. Мати каже:

- Він уже виріс, пішов хліба шукати.

- Якщо його нема, то ви дайте його вбрання.

Мати дала убрання, він то убрання звив і йде дорогою. А у фосі плавають качки. Він стелить вбрання на дорозі і стріляє у то вбрання. А тоді стріляє в качки. Бере тоти побиті качки, з качок кров тече, а він - на то вбрання, на тоти діри ту кров виливає. Потім складає то вбрання, завиває і несе панови. Приніс до пана, розложив та й каже:

- Я його вбив, а вам приніс убрання, щоби ви вірили, що його нема.

Пан з того всього зрадувався. І каже своїм слугам:

- Будем робити забаву.

Скликає панів з інших сіл. Стали пити, бавитися. А той хлопчина перевідується, що робиться з паном, і питається панського слуги, коли пан буде їхати на забаву до другого пана.

- ...Аби ти мені сказав. Той каже:

- Добре, я тобі скажу. Завтра він буде їхати тою дорогою, котру ти добре знаєш.

Кличе той хлопчина з собою свого товариша. А на пасовиську паслися коні. Він зловив коня, дав товаришеви і каже:

- Ходім зо мною.

Ідуть вони дорогою і ведуть коня. Дивляться, вже є луг. Каже той хлопчина товаришеви:

- Ти сідай на коня, а я буду за корчем. Якщо буде їхати пан, маєш крикнути: "Третя зустріч за гуси!" Маєш так крикнути і тікати. Тебе на кони ніхто не дожене. Нім панові слуги коні розпряжуть, ти втечеш.

Так вони порадилися і так зробили. Їде пан, а той сидить на кони. Та й як закричить:

- Третя зустріч за гуси! Пан слугам:

- Ловіть його! Біжіть!

Нім тоти коні розпрягли, нім посідали на коні й поїхали доганяти, той уже далеко втік. А хлопець виходить з-за корча і каже:

- Аж тепер буде третя зустріч за гуси.

І почав його бити. І бив, поки не вбив. Вбив і чекає. Приходять слуги.

- Тепер, - каже, - будемо ділитися панським добром. Прийшли на панське подвір'я і стали ділитися тим добром. Поділилися і там жили. Може, й теперка жиють.