|
Сокіл побратався із бджолою; говорить: «Ходім угору. Ти далеко чуєш, а я далеко бачу; я за сім миль бачу, а ти за сім миль чуєш».
Узяли ізняли чоловічу волосинку і понесли вгору. І сказав сокіл: «Лети за мною, бджоло!»
Іде сокіл угору, і бджола йде. «Ну, — говорить, — дивись, бджоло, униз, чи велика земля?» Каже: «Вже так, як діжа, що баби хліб місять».
Потому ізнов ідуть, ідуть. Ізнов каже: «А глянь, бджоло, чи велика земля?» — «Уже, — каже, — так, як жінка вибере із діжі тісто та маленький засадчичок посадить. — «Ну, пускайся ж униз, бджоло, і пускай ту волосину уперед... А чуєш?» — каже.
«Чую, аж реве». — «Ну, я, — каже, — не чую. Ну, лети ж, — каже, — да до землі припади, як та волосинка удариться... А що, бджоло, чи чула?» — «Чую: аж гупнула, а вгору піднялась на дванадцять сажнів». — «Зоставайся ж ти, бджоло, у сім краї, доставай за сім миль собі пропитаніє. А я піду у такі краї, де тебе не буде. То я за сім миль буду птицю вибивать і діти годувать...»
|
Сокіл і бджола. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - . Зап. Л. Жемчужников у Пирятинському пов. Полтавської губ. Час запису не зазначений. Записки о Южной Руси. Издал П. Кулиш, т. 2, СПб., 1857., стор. 32—33.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|