СВЯТИЙ ПЕТРО І П'ЯНИЙ - Казка Буковини

В давні часи ходив Бог з Петром і Павлом по землі. Ішли вони дорогою. Дивляться: біжить скажений пес Петро каже: - Господи, пес скажений, покусає нас А Бог йому:

- Нє, Петре, то його зуби болять. Та й того він роззявив рота і так заслинився.

Ідуть далі, іде проти них п'яний. А Петро каже:

- Господи, іде п'яний чоловік, зараз буде бити нас. Бог Петрови:

- Це не п'яний, це скажений, Петре.

П'яний проходив попри них і почав гулюкати, але Господь його відвернув.

Направляється Бог прямо до того п'яного чоловіка ночувати. Приходять, хазяїна нема, лиш жінка.

- Добрий вечір.

- Добрий вечір.

- Прийміть нас на ніч.

- Нема де, та й чоловіка нема дома.

- На землі нам простелите та й будемо спати, - каже Бог. Внесла вона їм соломи, постелила, та й сплять вони. Коли надходи той п'яний.

- А це що за шарлоття тут спить?

- Та попросилися люди переночувати, - каже йому жінка.

- Я їх зараз переночую.

Пішов п'яний надвір, узяв бука та лови Петра і б'є його, б'є! Набив добре і пішов. А Петро каже Богови:

- Господи, лягайте Ви скраю, а я ляжу посередині, бо він прийде і буде мене знов бити.

Помінялися вони місцями. А п'яний входи та й каже:

- Вже я бив цего крайнього, зараз середнього буду бити.

Та й знов ловить Петра і знов б'є його. Набив Петра вдруге і вийшов знов надвір. Петро каже:

- Павле, лягай ти в середину, а я з того краю, бо він прийде і до смерти приб'є мене.

Помінялися вони з Павлом місцями, а п'яний входи знов та й каже:

- Ну, вже я бив цего крайнього й середнього. Ще того крайнього виб'ю і лягаю спати.

Та й лови Петра третій раз і знов б'є його. І лягає спати. Встають вони раненько, виходя відти і йдуть. І каже Бог Петрови:

- А що, Петре, хто скажений - пес чи той п'яний?

- П'яний скажений. Бо він мене так вибив три рази, що я все життя буду пам'ятати.