|
Свиня казала на вовка: «Що це ти за вовк, що свиней таких замазаних їси!.. Колись були вовки, так пожене до ріки та викупа, тоді і їсть».
Вовк і дума: «Та й то так!.. Пожену, покупаю, так вони добріші будуть»...
Погнав купать. Вони повлазили у річку, тоді і попливли.
А вовк тільки подививсь у хвіст...
|
Свиня та вовк. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - 122. Зап. Т. А. Суботін в 1897 р. у с. Попасна Богучарського пов. Воронезької губ. Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР., ф. 3, од. зб. 4067, арк. 196. Паралелі: Записки Наукового товариства ім. Шевченка, Львів, 1892—1937., т. XXIX, 1899, стор. 149—150; Про говор галицьких лемків. Написав Іван Верхратський. — Збірник філологічної секції Наукового товариства ім. Шевченка, т. V, Львів, 1902., стор. 196—198; Українські народні казки, легенди, оповідання і речитативні вірші для дітей. Підібрали і впорядкували М. В. Нагорний, М. Ф. Ісірович, Г. С. Сухобрус, Л. К. Данилюк, К., 1939., стор. 173.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|