СВЕКРУХА І НЕВІСТКИ - Казка Буковини

Був чоловік і мав три хлопці. Виросли вони, а тато їхній помер. Залишилася мама, а вона була дуже зла. Старший син оженився, а мама каже до невістки:

- Робити треба день і ніч. Я вночі сплю і бачу. Як не будеш робити, то побачу, що ти не робиш.

А їсти баба давала погано, не дозволяли щось добре варити. Роби невістка день і ніч. А тут оженився другий брат. Старша невістка каже меншій:

- У нас дуже зла мати: робити треба день і ніч, а їсти дає погано. Та й вночі спить і бачить.

І робили вони обидві день і ніч.

Оженився і найменший брат. Старші невістки розказують меншій:

- Робим день і ніч, а їмо лиш то, що баба скаже.

Кожен брат мав свої коні. Поїхали вони на три дні з дому. Увечері баба лягла, а невісткам каже:

- Я лягаю, а ви робіть, бо я сплю і бачу. Поробили вони трохи, а найменша невістка каже:

- Гай, лишіть роботу. Ті боялися.

- Як ми лишим, як баба бачить?

- Лишіть!

Лишили вони роботу, пішли в другу кімнату, сіли всі три за стіл, поставили горівку, закуски і п'ють. Пили до того, що почали співати. А баба вчула. Встає, іде до тої хати, а там - усі три невістки п'яні. Баба почала на них кричати, тоді розсердилася і пішла в другу кімнату. А найменша невістка каже:

- Ви знаєте що, дівчата? Підем до баби. Станьте їдна коло дверей, а друга коло стіни - і тручайте бабу то до тої стіни, то до другої. І бийте її.

Так вони й зробили. Їдна в їдну стіну бабу тручає, а друга - назад, у другу стіну. До того її тручали, що вона вже на ногах стояти не годна була. Менша невістка каже:

- Лишіть її, най уже я поговорю з нею.

Бере вона бабу, кидає на землю; тоді взяла голку і поколола бабі язик. Потім здоймила бабу і поклала на ліжко.

Три дні лежала баба, поки вернулися додому сини. А невістки вийшли назустріч своїм чоловікам та й кажуть:

- Наша мама заслабла. Лежить і не говори.

Прийшли сини до хати і питають бабу. Дак вона не говори, а лиш показує рукою на старшу невістку і на стіну: "Старша тручала в цю стіну". А тоді показує на другу невістку і на другу стіну і показує, як найменша кинула її на землю і поколола язик. А найменша питає чоловіків:

- Що мама каже?

- Не знаєм.

- А я знаю, що мама каже. І скажу вам. Вона каже: старшому братови робити хату по цей бік на городі, середньому - по другий, а меншому і мені лишитися тут, у цій хаті. А в рот баба показує, бо не годна говорити.

Вони й погодилися, що так має бути. А баба пожила ще день і померла. Поховали її і побудували хати так, як "мама сказала". А найменший з жінкою лишився в старій хаті.