|
Їден дід вигнав повний бідон самогону і закопав той бідон під яблінкою. А сусід виглядав з-за свої хати, побачив то і доніс у міліцію. І точно сказав, під якою яблінкою закопано. Але в того діда був родич, син його сестри, який працював у районній міліції. І почув той родич, що сусід доніс на діда. Увечері того ж дня приїхав він у село, зайшов до діда та й каже:
- Вуйку, викопайте з-під яблінки самогон і переховайте, бо завтра приїдуть з міліції шукати.
А вуйко йому:
- Що ти таке дурне говориш? Ніякого самогону в мене нема.
- Вуйку, я сам чув сьогодні в міліції, як ваш сусід Тонофій доносив на вас і точно сказав, під якою яблінкою ви закопали бідон.
- То спасибі тобі, синку, - каже дід. - Я переховаю.
Той пішов, а дід викопав уночі бідон, горілку перелляв у різний інший посуд і заховав в іншому місці. А в бідон налляв води з керниці і закопав під яблінкою, там, де він був.
На ранок приїхали на "бобику" міліціонери.
- Добрий день, діду!
- Добрий день.
- Ви самогон гоните?
- Нє.
- А що буде, як ми найдем?
- Шукайте.
А вони не шукають, лиш під ту яблінку йдуть. У них з собою й розкаль був. Раз-два, і витягли бідон з ями.
- Ну, що ви скажете, діду?
- Нічого не скажу.
- Сідайте в машину, поїдем у міліцію.
І повезли діда з бідоном у міліцію. Приїхали туди, почали писати протокол. А їден міліціонер каже:
- Треба попробувати, який у діда самогон. Відкрив той бідон, зачерпнув трохи, випив та й каже:
- Слухайте, та це не горівка, це вода.
- Не може бути, - сказав другий і теж зачерпнув та випив.
І сказав, що таки вода. І всі міліціонери, що там були, покуштували тої води. Аж тут заходить майор, начальник міліції.
- Товаришу майор, - кажуть йому, - у діда в бідоні не горілка, а вода.
- Дєд, зачем ти етой води в бідон наліл? А дід йому:
- То було так. Як померла рік тому моя стара, то бабки її мертве тіло обмили, а воду зілляли в бідон і сказали бідон закопати. А через три роки полляти тою водою дерева в саду, то будуть добре родити.
Міліціонери зачали плюватися, а майор зачав сварити діда, що гидоту в міліцію привіз. А дід їм каже:
- Чого ви на мене кричите? Я ж вам не казав, щоб ви сюди везли мій бідон і пили цю воду.
Витягнув дід свій бідон надвір, вилляв воду, взяв порожній бідон на плече та пішов на автобусну станцію.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Сербичани, Сокирянського району, Чернівецької області
27 січня 1979 року
Оповідач: Марко Николай Петрович (1925)
Українські народні казки: Книга 10. Казки Буковини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 496 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|