РОЗУМНА ДІВЧИНА - Казка Гуцульщини

Був у тата син. Каже він татови:

- Я, тату, хочу ся женити.

Але цей син був трохи недомотаний. Тато йому сказав:

- Якщо ти хоч' ся женити, то озми оцю вівцю і жени на ярмарок. Продай вівцю, купи мені щось, верни вівцю додому та й грошей принеси.

Узяв той син вівцю, веде на ярматок та й плаче. Приходить до ріки, а там перуть плаття дві дівки. Одна дівка подивилася на него і стала з него сміятися. А друга питає його:

- Чого ти плачеш? Розкажи мені. А він і каже:

- Я сказав татови, що хочу женитися, а тато дав мені вівцю і сказав продати її. Загадав купити, що йому треба, і завернути вівцю, і ще гроші йому принести.

А дівчина йому сказала:

- Ходи зо мною, я маю на це раду.

Прийшла вона з ним до себе додому, повісила випране плаття, щоб сушилося. Та взяла його вівцю, обстригла її і загнала в дах. Дала йому з вівці вовну і послала його на ярмарок. І сказала йому:

- Іди продай вовну, купи, що тато казав, і ще залиши грошей. Та прийдеш до мене, забереш вівцю і підеш додому.

Продав хлопець вовну, купив, що треба. Іде з ярмарку, повертає до цеї дівчини, бере вівцю і йде додому. Приходить до свойого тата, а тато питає:

- Хто тебе, синку, на це нарадив?

Бо він розумів, що син сам це не зробив. А син розказує, як було: вів вівцю, дві дівчині прали плаття, і одна сміялася з него, а друга порадила йому, що робити. Тато питає:

- Ти знаєш, де ці дві дівчині жиють? А він каже:

- Знаю.

- Іди, - каже, - приведи ті дві дівчині сюди. Скажи, що я просив, аби прийшли до нас у гості.

Пішов він і запросив тих дві дівчині. Прийшли вони в гості. Цего хлопця мама їх файно пригостила, а тато питає свого сина:

- Котра з тебе сміялася? Син відповідає:

- Ота, що сидить коло вікна. А та друга порадила мене, що я маю робити з вівцею.

Тато каже тим двом дівчатам:

- Ходіть зо мною.

І веде їх у комору. А в него в коморі було велике багатство. Питає тато тої дівчини, що сміялася. А друга ще в хаті була.

- Що тут, у цій коморі, бракує? А дівчина йому каже:

- Тут нічого не робити, лиш їсти та й спати, та й файно ходити. Тато каже:

- Ти не будеш моя невістка.

А відтак заводить до комори ту другу дівчину, ту, що стригла вівцю. І питає її:

- Ану скажи мені, небого, що тут, у цій коморі, бракує? А дівчина каже:

- Ойой, тут би не одну ніч не спати та й не їсти, аби все це утримати. І той ґазда узяв ту другу дівчину за невістку.