ПРО ЧОЛОВІКА, ЖІНКУ І ЧОРНИХ КУРЕЙ - Казка Покуття

Були собі чоловік та й жінка. А чоловік той простенький був. Жінка мала любаса та й хотіла би чоловіка збутися, а чоловік про то нічого не знав. Та й приходить до него брат. - Що ти, - каже, - такий нещасний, що ти так бідуєш?

- Ади, - каже, - водно робота та й робота в мене, і нічого я не маю.

А брат каже:

- Мовчи. Я завтра пришлю до тебе ворожку. Та й вона поворожить твої жінці, і все буде добре.

Та й на другий день прийшла ворожка та й ворожить жінці, а чоловік надворі. А та ворожка проста баба була, вона так на збитки жінці казала. Та й каже та ворожка:

- Все буде добре. Знаєш що? Можна так зробити, що твій чоловік за сорок день умре. Але треба різати чорні кури і давати йому їсти, і від чорних курей яйця давати. І най нічо' не робить, най лежить. І рівно за сорок день він умре.

Як "ворожка" це сказала, на другий день жінка зарізала чорну курку і варить чоловіки. І від чорних курей яйця збирає. І сказала йому нічо' не робити. Ані грама.

Лежить він і їсть ті чорні кури і яйця від чорних курей. І так йому вже файно. І такий він теньгий зробився, такий здоровий, що ну. А жінка думає, що він пухне.

А він знав, що в сорок день має "вмерти". Та й лежить він уже слабий, "вмирає". Каже він жінці, що буде вмирати. А сам врихтував добрий билень. Уже й любас прийшов. А вона каже любасови:

- Вже скоро вмре.

Та й розстелила файно лужко.

-...Богу дякувати, що вже вмирає.

Та й уже прилагодила йому сорочку чисту, все. Та й таки д'вечеру чоловік "помер". Як жінка йде д'нему, то він не дише, а як іде від него, то дише. Та й каже вона любасови:

- Винесім його в ту хату, та й усе.

І винесли його, а вона з любасом сіла за стіл і їдять, і п'ють собі. Ех, як отворяє двері чоловік, як бере в руки той билень та як дає їм паприки. Жінці раз, а любасови два! І так бив їх, так бив. Та й третьої днини любас помер, а жінка осталася жива. І вже не шукала любасів.