ПРО СКУПОГО ЧОЛОВІКА - Казка Покуття

Жили чоловік і жінка. А чоловік був дуже скупий. Жінка пекла хліб і поклала в піч семеро буханців. Не виділа вона, як він зайшов до хати і порахував, кілько в печи хліба. Оден хліб вона витягла і дала старцеви. А чоловік увійшов до хати та й питає, де семий хліб. Вона каже, що лиш шестеро було.

- Жінко, було семеро. Кажи, де діла хліб, бо вмру.

- Умирай. Але шестеро було.

Ляг чоловік і вмирає. Лежить на столі, та як умер. А вона плаче та й каже:

- Шестеро, шестеро.

Та й знов:

- Шестеро, шестеро. Він шепче:

- Кажи, що семеро, та й устану.

- Лиш шестеро.

Несуть його на цвинтар. Забили в труні та й несуть. Перше несли мерців забитих, а не так, як тепер, розкритих. Принесли на цвинтар, а вона каже:

- Заждіть, він не вмер. Я пекла хліб. Було семеро буханців, а я оден старцеви дала. А він перед тим порахував і з жалю за тим хлібом умер. Ляг у трунву і сказав, що вмирає.

Вони розкривають, а він таки направду вмер.