|
Жила собі бідна вдова, і мала вона одного сина. Звали його Гришею. Замість того, щоб помагати матері, він хотів тільки добре їсти й одягатись. Вивчився співати, танцювати. І любив повторювати слова: "Мне курятина, гусятина не естся, а баранины на дух не хочу".
І ці слова дуже піднімали його в очах дівчат. Як піде танцювати, як почують від него дівчата ці слова, то липнуть до него, як мухи до меду. І він вибрав собі файну дівчину, багачку. А себе видавав за багацького сина, кожного разу приходив у інакшому вбранню.
А то якраз був Великдень. За три дни був час показати себе. І було договорено, що він третьої днини на Великдень пришле до тої дівчини старости. Ну а дівчина була не промах і хотіла сама на свої очі подивитись, за кого вона має йти. І вирішила перебратися на старцю і допитатися до його хати в далекому селі. А то була викопана під горою землянка. Вона застала дома саму маму і попросила, щоб їй щось подати. А мама сказала, що в хаті ні куска хліба нема і спати нема де. А вона не вступилася, сказала, що не має де переночувати. І лягла під лавкою. Та й не спиться їй. Вона ж не спати прийшла.
А десь по півночі прийшов Гриша. Він був голодний і злий, що не було на гулянні його дівчини і він не договорився з нею за старости. Попросив їсти. А мама сказала, що нічогісінько нема. Хіба "чисточетверговая саламата с сальцем из каганца". Він поїв тої саламати і ліг коло мами на печі спати, бо в хаті навіть ліжка не було.
На другий вечір він знов прийшов у її село. Тільки пішов танцювати, зразу заспівав:
- Мне курятина, гусятина не естся, а баранины на дух не хочу. А дівчина спитала:
- Гришка, а не хочеш ти чисточетвергової саламати з сальцем із каганця?
І тут він побачив, що вона все знає. І так засоромився, що мало не згорів від сорому. І втік з того села, і вже більше його там ніхто й не бачив.
Цю російську казку розповідачка почула від "тьоті Шури Кардової" в селі Березівці Совєтського району Красноярського краю, тобто в Сибірі, куди сім'ю розповідачки вивезла більшовицька влада. Почула в 1947 р.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Трофанівка, Снятинського району, Івано-Франківської області
30 серпня 1987 року
Оповідач: Савків Ганна Юріївна (1929)
Українські народні казки: Книга 12. Казки Покуття: Ч. І. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2005. — 416 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|