ПРО ОДНООКУ БАБУ І ТРЬОХ ХЛОПЦІВ - Казка Покуття

А · Б · В · Г · Д · Е · Є · Ж · З · И · І · Ї · Й · К · Л · М · Н · О · П · Р · С · Т · У · Ф · Х · Ц · Ч · Ш · Щ · Ю · Я

Були чоловік і жінка, мали діти. Старший хлопець каже:

- Йду шукати роботи. Та й пішов. Іде, здибає другого.

- Куди, брате, йдеш?

- Йду роботи шукати. А ти?

- І я йду роботи шукати. А ти яку роботу робиш?

- Я швець. А ти?

- Я нічого не вмію.

Та й ідуть далі вдвох. Здибали ще одного хлопця.

- Куди йдеш? - питають того хлопця.

- Іду в світ шукати роботи.

- А що ти робиш?

- Я коваль.

- А ви? Той каже:

- Я швець.

А другий каже:

- Я нічого не вмію. Я буду простим робітником.

Ідуть вони, йдуть. Вечір. Дивляться, в лісі світло блимає. Ідуть до тої хати, аж там сидить баба з одним рогом і одним оком. Кажуть вони:

- Заночуйте нас. А вона їм:

- Добре. Добре, що-сте прийшли. А то була баба-чародійка.

- Буде, - каже, - оден на сніданок, оден на обід, а оден на вечерю.

Вони це вчули, але від неї вже не вийдуть. Каже баба:

- Що ви, хлопці, робите? Той каже:

- Я ковалем.

- А я шевцем. Третього питає:

- А ти що робиш? А він їй:

- А я помічник їхній.

А оден хлопець каже бабі:

- Я коваль, я вам другий ріг прироблю. А другий каже:

- Я швець, я вам то зашите око розшию. А третій каже:

- А я їм усе буду помагати.

Баба погодилася. Кладуть її око приробляти. Як гримнули, то й то вилетіло око, що виділо. А баба каже: - Я вас цим рогом рознесу.

Хата була затворена, і вони не могли вийти. А в баби в хаті було багато овець. Вони забігли помежи вівці. Та й порізали по вівци, злупили з тих овець шкіри і в ті шкіри запхалися. А баба хоче перекидати вівці через віконце надвір. "Я вівці викидаю, а тоді їх іму". Викидає баба вівці, а вони в овечих шкірах підійшли, і баба їх повикидала у віконце. Як-ис викидала, а вони тоді обізвалися до баби. Вона сама виходить у двері, рує, бігає помежи вівці, перекидає їх одним рогом. Думає, що й хлопців піб'є. Так баба бігала, бігала, поки не пукла.

А в тій бабі всередині навіть царські сини були. І все повиходило з баби, як баба пукла. Дуже велику благодарність дали царські сини тим хлопцям, що бабу знищили і помогли їм вернутися на світ жити. Так, як жили.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Вербівці, Городенківського району, Івано-Франківської області
3 вересня 1987 року
Оповідач: Коркоза Анна Іванівна (1904 року народження)
Українські народні казки: Книга 13. Казки Покуття: Ч. II. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2005. — 512 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.

Олександр Красоткін · Придбати домен · Безкоштовні програми · Менеджер паролів · Вітаміни