|
Були чоловік і жінка, мали діти. Старший хлопець каже:
- Йду шукати роботи. Та й пішов. Іде, здибає другого.
- Куди, брате, йдеш?
- Йду роботи шукати. А ти?
- І я йду роботи шукати. А ти яку роботу робиш?
- Я швець. А ти?
- Я нічого не вмію.
Та й ідуть далі вдвох. Здибали ще одного хлопця.
- Куди йдеш? - питають того хлопця.
- Іду в світ шукати роботи.
- А що ти робиш?
- Я коваль.
- А ви? Той каже:
- Я швець.
А другий каже:
- Я нічого не вмію. Я буду простим робітником.
Ідуть вони, йдуть. Вечір. Дивляться, в лісі світло блимає. Ідуть до тої хати, аж там сидить баба з одним рогом і одним оком. Кажуть вони:
- Заночуйте нас. А вона їм:
- Добре. Добре, що-сте прийшли. А то була баба-чародійка.
- Буде, - каже, - оден на сніданок, оден на обід, а оден на вечерю.
Вони це вчули, але від неї вже не вийдуть. Каже баба:
- Що ви, хлопці, робите? Той каже:
- Я ковалем.
- А я шевцем. Третього питає:
- А ти що робиш? А він їй:
- А я помічник їхній.
А оден хлопець каже бабі:
- Я коваль, я вам другий ріг прироблю. А другий каже:
- Я швець, я вам то зашите око розшию. А третій каже:
- А я їм усе буду помагати.
Баба погодилася. Кладуть її око приробляти. Як гримнули, то й то вилетіло око, що виділо. А баба каже: - Я вас цим рогом рознесу.
Хата була затворена, і вони не могли вийти. А в баби в хаті було багато овець. Вони забігли помежи вівці. Та й порізали по вівци, злупили з тих овець шкіри і в ті шкіри запхалися. А баба хоче перекидати вівці через віконце надвір. "Я вівці викидаю, а тоді їх іму". Викидає баба вівці, а вони в овечих шкірах підійшли, і баба їх повикидала у віконце. Як-ис викидала, а вони тоді обізвалися до баби. Вона сама виходить у двері, рує, бігає помежи вівці, перекидає їх одним рогом. Думає, що й хлопців піб'є. Так баба бігала, бігала, поки не пукла.
А в тій бабі всередині навіть царські сини були. І все повиходило з баби, як баба пукла. Дуже велику благодарність дали царські сини тим хлопцям, що бабу знищили і помогли їм вернутися на світ жити. Так, як жили.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Вербівці, Городенківського району, Івано-Франківської області
3 вересня 1987 року
Оповідач: Коркоза Анна Іванівна (1904 року народження)
Українські народні казки: Книга 13. Казки Покуття: Ч. II. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2005. — 512 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|