ПРО НЕРОЗУМНУ ЖІНКУ - Казка Покуття

Були чоловік і жінка. А жінка була трошки нерозумна. Чоловік пішов і вкрав у пана гроші. Хоче щось купувати, бо гроші має. А жінка питає: - Ти відки маєш гроші?

- Вкрав у пана.

- Ой, я піду й скажу панови.

Чоловік пішов у місто, накупив боханців і колачиків. Вночі розсипав їх по подвір'ю, поза хату, на дорогу та й каже:

- Жінко, вставай, бо колачева й боханцева туча йде! Іди збирай.

- А ти назбирав?

- Назбирав.

Вона вийшла, назбирала. А рано встає й каже:

- Іду до пана казати, що ти гроші вкрав. Приходить до пана.

- Мій у вас гроші вкрав.

- Та коли?

- А ви що, не знаєте? Коли боханцева й колачева туча була! Що, не виділи-сте? Я тілько назбирала.

Пан каже:

- Ти, брехо. Я не пам'ятаю зроду, аби колачева й боханцева туча була. Ти дурна.

Прийшла вона додому та й каже:

- Я тілько боханців назбирала, а пан не вірить мені.

Чоловік купує за ті гроші дерево, хоче хату класти. А вона й каже:

- Я піду панови казати, що ти таки вкрав гроші.

Він уночі, як вона спала, почав гримати в хату та й каже:

- Жінко, ховайся! Пан сказився і в двері гримає. Вона сховалася, а рано встає та й каже:

- Ей, ти тілько дерева накупив. За що ти його накупив?

- Не знаєш, за що? Вкрав гроші в пана.

Іде вона до пана мельдувати. Прийшла, а пан їй каже:

- Та коли ж він украв гроші?

- Не знаєте, коли? Та коли-сте були сказилися. Та гримали-сте в хату, мало-сте не повалили.

Пан каже:

- Дайте їй п'ять буків і наженіть з хати. Най іде дурна.

- Я вам добре кажу, а ви кажете, що я дурна. Прийшла додому. А чоловік далі будується.

- Ти відки маєш гроші?

- У пана вкрав.

Пішов у місто, купив сопівку, сідає ввечір та й грає. І каже:

- Жінко, кому я буду грати? Бери стягай сорочку, іди гола в іґрас і гуляй. Бо сорочку підреш та й замастиш.

Гуляла вона там та й пообдиралася. І знов пішла жінка до пана, і знов каже:

- Мій украв у вас гроші. Пан питає:

- Коли?

- А ви що, не гуляли голі, так як я? - каже панови. - Та всі люди гуляли. Адіть, - каже, - як я пообдиралася. Ви не пообдиралися? Мій чоловік грав, а всі голі гуляли, і ви гуляли.

Пан каже:

- Та хто таке видів? Де я гуляв?

І наказав дати їй п'ять арапників, і вже вона більше до него не ходила. Чоловік побудувався, а жінці пан не мав віри.