|
Пішли лісоруби в ліс, забрали ваґаші і вибирали собі місце, де мають будувати колибу. А там була шнайса і коло тої шнайси полянка. І вони збудували собі на тій полянці колибу, бо там була прекрасна вода. Наколи вони збудували ту колибу, першої ночі їм ту колибу розкидало. А хто - невідомо. Так їм ту колибу розкидало дві ночі. Як прийшла третя ніч і як зачало розкидати тими вабрями, один чоловік вийшов із колиби і сказав:
- Чоловіче, лиши нас геть. Наколи буде день, ми цю колибу заберемо відци геть.
І воно перестало розкидати. А на другий день вони ту колибу перенесли. І навіть дуже близько від тої шнайси вони перенесли колибу, лиш через воду перейшли. І нічого їм уже не трафлялося, вони вже мали спокій.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
9 січня 1987 року
Від Драгомирецького М. І. (1909 року народження)
Українські народні казки: Книга 5. Казки Гуцульщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 464 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|