ПЕРЕДАЧА НА ТОЙ СВІТ - Казка Гуцульщини

Мав ґазда на продаж три корові. Сам ішов на роботу і сказав жінці:

- Як прийде купець, то продай ці корови. Але за менше не дай, як по сотні за одну штуку. Пішов чоловік, а прийшов купець. І питає:

- Чи є у вас корови на продаж?

- Є.

- Покажіть.

Вона показала, а купець питає:

- Що ці корови будуть вартувати?

- Чоловік сказав узяти за них по дві сотки. Каже купець:

- Я не взяв з собою гроші. Я зараз беру дві корові, а одну на заставу лишаю. Як принесу гроші, то моя корова, а як не принесу - ваша корова.

Та й забрав той купець дві корові. Прийшов чоловік додому й питається:

- Ти продала корови?

- Продала.

- Кілко взяла?

- Та як ти казав.

- А де гроші?

- Він дві корові взяв, а одну лишив на заставу. І сказав, що як принесе гроші, то озме корову, а як не принесе, то корова буде наша.

Чоловік каже:

- Жінко, я би тебе вбив за це. Але не буду цего робити. Піду в світ і пошукаю дурніших від тебе. Знайду - твоє щастя, не знайду - горе твоє, бо як не знайду дурніших від тебе, то вже до тебе не вернуся.

І пішов чоловік.

їде він дорогою, дивиться, баба сидить у фосі і рахує гроші. Питається баба чоловіка:

- Відки ви?

- Я впав з неба.

- А Господи! Чоловік мій умер. Він має бути на небі. Такий і такий. Ви знаєте його?

- Знаю.

- Як він там перебуває?

- Він такий обдертий, нужний. Пасе Божі вівці.

- Як би я передала йому одежину?

- Одежу там не приймають. Хіба гроші.

- Я продала два воли. Якраз маю гроші і дам вам.

Той взяв у неї гроші й подався. А баба пішла додому. Мала та баба одного сина. Питається син:

- Продали-сте воли?

- Продала.

- А де гроші?

- Передала татови.

- Через кого передали-сте?

- Я здибала одного чоловіка, що впав з неба. Він знає нашого тата. Тато такий обдертий і пасе Божі вівці.

- Я би хотів з тим чоловіком поговорити.

- То сідай на коня і їдь за ним.

їде він, находить того чоловіка. Той сидить і рахує гроші.

- Ви бачили того чоловіка, що впав з неба?

- Бачив.

- Куди він пішов?

- За ту гору.

- Знаєте що? Озміть мого коня і доженіть його, аби я з ним поговорив.

Той сів на коня й поїхав. А син ждав, ждав - нема. І пішов додому.

- Був-ес з батьком? - питається мама.

- Я найшов такого, що знає чоловіка, який з неба впав. Він сказав, що той чоловік пішов за гору. Я дав йому коня, щоб догнав того чоловіка. Та й ні того чоловіка, та й ні коня.

- Нічого, синку, видко, що той взяв коня татови, аби тато мав чим їхати, як буде пасти вівці.

А чоловік, що взяв коня, приїхав додому та й каже:

- Жінко, маєш щастя, що я найшов дурніших від тебе. Маєш гроші і коника. І я буду жити з тобою.