|
Злапав лис курочку, сів під дубом та й гризе. Лиш відвернувся набік, а ворона, що вже здавна його підстерегла, хап курку та й на дуба з нев. Зробився жаль лисові, глянув угору та й каже: «Вороночко, панночко, верни мені курочку!»
Ворона здивувалася, бо ще ніхто не говорив так до неї. Отворила дзьоб та й каже: «Ба!» Курка впала, і лис докінчив балю.
|
Панна ворона. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - 57. Зап. М. Капій в 1904 р. у с. Костільники Бучацького пов. (Тернопільщина). Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 381.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|