|
Далеко, далеко, між морями, на одному острові жили орел та орлиця. Вчинили собі гніздо, і орлиця висиділа трьох орлят.
Айбо на тому острові часто на них нападали різні звірі й могли малят з'їсти. Зато старі вирішили переселитися на інше місце. Орел полетів і довго не повертався. Потім з'явився і каже:
— Найшов я місце, куди перенесемо наших малят.
— Най буде так, — погоджується орлиця. — Я буду сокотити гніздо, а ти бери малих та неси.
Взяв старий одне орля. Летять, летять, летять. Серед моря звідає маля:
— Сине, видиш, як я з тобою мучуся. Як постаріюся, ци будеш ня годувати?
— Буду, де би ні!
— Неправду кажеш, не будеш! І пустив маля в море.
Вернувся за другим... Летять, летять, летять. Коли були серед моря, зазвідав отець другого:
— Сине, ци на старі дні будеш ня сокотити?
— Буду, чому би ні!
— Неправду кажеш.
Й кинув і це орля в море.
Вернувся за третім. Несе, несе, несе. Коли були серед моря, зазвідав го:
— Сине, правду говори: ци на старі дні будеш ня честувати?
— Няньку, як ви будете старі, у мене уже будуть мої діти, і я буду їх доглядати.
Заплакав старий орел:
— Ти, синку, сказав правду. Так на світі буває...
І переніс старий орел останнє орля на острів. Звили собі гніздо і щасливо жили...
Діти лишаються дітьми, поки малі, а як підростуть, то вже мають свої турботи.
|
Орел та орлята. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - . Зап. П. В. Лінтур у с. Доробратове Іршавського р-ну Закарпатської обл. від І. Ільтя. Час запису не зазначений. Дідо-всевідо. Закарпатські народні казки. Запис текстів та впорядкування П. В. Лінтура, Ужгород, 1969., стор. 22—23.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
Художник ілюстрацій К. Шалварова
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|