|
Летів орел, і летіла сова та й питається орла:
— Де летиш, орле? А орел каже:
— Ой лечу, лечу, бо їсти хочу!
— Но, то вважай, моїх дітей не поїж.
— А які ж твої діти?
— Ті, що найкращі.
Полетів орел до ліса, заглядає по гніздах, а там пташенята такі пєкні, маленькі, одні кращі від других. Що подивиться до гнізда, то не їсть, бо гадається — то сови. Попереглядав усі гнізда, заглядає ще до одного. А там пташенята такі чорні, позадувані. Взяв та й поїв.
Летить назад і знов здибає сову.
— Ну і що, наївся, орле?
— Та наївся.
— А які ти поїв?
— А такі чорні, позадувані.
— А бодай би тебе, то ти мої діти поїв!
— То тре було не казати, що твої найкращі.
|
Орел і сова. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - . Зап. Г. Д. Підгайний у с. Безеїв на Закарпатті. Час запису не зазначений. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 14-3, од. зб. 96, арк. 22. Паралелі: Збір відомостей, т. V, стор. 131; Julian Krzyżanowski, Polska bajka ludowa w układzie systematycznym, Wrocław — Warszawa—Kraków, t. I, 1962., стор. 76.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|