|
Як був собі чоловік та жінка, та була у них овечка. От та й пішла вона собі пастись та й зав'язла у хмелі. Прийшов козлик, вона його й просить: «Витягни мене відціля!» Козлик послухав її, пішов та поперед неї став та й дереться, й дереться, а вона за ним, — поки й вибрались.
Тоді біжать: козлик через ямку — й вона через ямку; козлик через тин — і вона через тин; козлик ускочив у капусту — і вона у капусту. Чоловік як узяв хворостину, як узяв лупити по боках... Вона вже стала не своїм гласом ревти. Чоловік подумав... Узяв ворота одчинив — та на шлях, на шлях вигнав, та ще бив.
Вона послі і йде до козлика та й каже: «Отак мене за капусту попобив!» А він їй і каже: «А чого ти задивилась?» Тоді вони стали поміж собою балакать. А овечка й каже: «То ж то треба пастуха слухать, як пасе!»
От побратались вони та стали жить та поживать та добро наживать.
|
Овечка й козлик. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - . Зап. Панас Мирний у м. Миргороді Полтавської губ. Час запису не зазначений. Народные южнорусские сказки. Издал И. Рудченко, вып. 1, К., 1869; вып. 2, 1870., І, стор. 40-41.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|