|
Жили собі дід та баба. Зробили вони якось наливку, настояли як слід, а вишні за хату висипали. Побачив їх півень, поклював і — готовий... Ліг і лапки вгору.
Побачила півня бабуся, руками сплеснула:
— Такий півник був. І на тобі — здох! Не пропадать же добру. Обскубу хоч пір'ячко.
Обскубла пір'я, а півня за пліт викинула.
Очуняв півень голий-голісінький. А сусідський питає його:
— Петю, що з тобою?
— Ехе-хе, і не кажи... Нализався оце. А вони, кляті, п'яного роздягли.
|
Необачний півень. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - . Зап. В. Вихров у м. Дніпропетровську. Час запису не зазначений. «Перець». Журнал сатири й гумору, К., виходить з 1940 р., 1964, № 19, стор. 6.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|