|
Ішов мужик на друге село молотити. Ніс з собою ціп і мішок. А полем втікав від мисливців вовк.
- Сховай мене, бо мисливці хотять мене вбити.
- Куди ж я тебе сховаю?
- В мішок.
Мужик розіклав мішок, вовк ускочив у мішок і каже мужикови:
- Зав'яжи.
Мисливці проходять попри мужика й питають:
- Ти вовка не видів?
- Видів. Він пробіг отуди. Мисливці пішли.
- Розв'яжи мішок, - каже вовк. Мужик розв'язав мішок, вовк вийшов.
- Тепер я тебе з'їм, - каже вовк.
- Та я ж тебе від смерти врятував, а ти мене з'їсти хочеш?
- З'їм.
- Ходім на суд, - каже мужик. - Як суд присудить, так і буде.
- Добре, ходім.
Пішли вони дорогою та й встрітили коняку. Мужик і каже коняці, яка йому біда з вовком.
- ... Як ти скажеш? - питає він коняку. - Розсуди нас. А вона й каже:
- Я не знаю. Знаю тілко, що як я була молода, то робила на хазяїна, а як стала стара - вигнав він мене в цей степ. Та й плетуся я, куди очі глядять. А вовк мужикови:
- Ти кажеш, що зробив мені добре, а я тебе хочу з'їсти. Хіба ця коняка не робила хазяїнови добре? А хазяїн вигнав її в поле. То й я тебе не пожалію - з'їм.
- Стань, не їж, - каже мужик. - Спитаємо ще когось. Пішли вони далі і стрітили пса. Мужик і псови розказав, як він сховав вовка в мішок і врятував його від смерти, а вовк його хоче з'їсти. Пес каже:
- Як я був молодий, то пазив хазяїнови хазяйство, а як постарів, то він мене вигнав. І плетуся я, куди очі глядять.
А вовк:
- А що, недобре робив цей пес хазяїнови? А він його вигнав. То й ти мені добре зробив, а я тебе з'їм.
- Давай ще одного здибемо, - каже мужик. - Почуємо, що той скаже. Тоді вже так і буде.
Встрітили вони лисичку.
- Я заховав цего вовка в мішок від мисливців, - каже мужик, - відтак випустив його з мішка, а він хоче мене з'їсти.
А лисичка й каже:
- Я не вірю, щоби такий вовчисько влізся в мішок.
- Був у мішкови, - каже мужик. І вовк повторює:
- Був-им в мішкови. А лисичка знов:
- Не вірю я. Ану розклади, мужиче, мішок, най він нам покаже, як залазив туди.
Мужик розтулив мішок, вовк стрягнув туди, а лисичка каже:
- В мішкови то ти був, але не зав'язаний був мішок.
- Зав'язаний, - каже з мішка вовк.
- Ану, зав'яжи, мужиче, мішок, - каже лисичка. Мужик зав'язав мішок, а лисичка:
- А тепер покажи, мужиче, як ти молотиш.
Мужик врадувався, що вовк знов у мішкови, і почав молотити його.
- Ану, покажи, мужиче, як ти підбиваєш.
Мужик зачав підбивати вовка в мішкови. Підбиває і дивиться, що на лисичці гарна шкура. Як зачепив лисичку ціпом по голові, то лисичка лиш хвостиком бликнула і впала нежива.
Старий хліб і сіль забуваються, і нема за добро добра, а тілко зло.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Круглик, Хотинського району, Чернівецької області
22 грудня 1976 року
Оповідач: Луков Дьордій Іванович (1912)
Українські народні казки: Книга 10. Казки Буковини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 496 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|