НАРЕЧЕНА-СВИНКА - Казка Гуцульщини

Одна жінка довго не мала дітей. Та й нарешті зробилася груба і вродила порося. Сусіди приходять, та й баба все скаржиться, що нема кому в хаті порядок зробити. - Я думала, що буду мати дівчину та й вона мені поможе зробити порядок у хаті, а тут порося. Та й один раз скаржиться, та й другий.

Одного разу пішла та жінка на ярмарок. Приходить відти, а на лавици стоять губи. І підлога обмита, припічки обмащені. Вона йде до сусідів та й питається:

- Ви були в мене нині?

- Ні, не були.

- Хтось, - каже, - приніс мені губів, помив підлогу та й припічки обмастив. Не знаю, хто.

Так один раз було, так другий раз, третій. А то все свинка йшла в ліс по губи.

А там був один парубок. Та й уздрів у лісі дівчину, що увихається корчами, шукає губів. А під кущем парубок уздрів свинячу шкіру. І сів коло тої шкіри. Сидів, що сидів. А вона назбирала губів та й приходить. І не йде близько д'нему, бо вона гола, не має на собі нічого. А парубок каже:

- Ходи, ходи д'мені.

- Мені встидно.

- Ходи, я на тебе не дивлюся. Вона прийшла та й каже:

- Віддай мені мою шкіру, най я ся вберу.

- Я не віддам, - каже він.

- А чому ні?

- Я віддам, як підеш за мене.

- Як я маю йти за тебе, як я не маю нічого, лиш свинячу шкіру?

- Іди, я все встараю тобі: і вбутися, і вгорнутися, і завитися - все. Та й договорилися вони. Вона каже:

- Я піду за тебе. Але як прийдеш до нас, я під постіллю буду. Будеш мами питати. А я не буду говорити до тебе, лиш буду казати:

"О, о."

Приходить увечір парубок у старости. Та й говорить до мами її:

- Я би хотів вашу свинку взяти.

- То що, озмеш та заріжеш?

- Ні, різати не буду, ми мемо вінчатися. Мама каже:

- Я не спираю. Хоч', то можеш брати. А він питається в свинки:

- Підеш за мене? А вона:

- О, о!

Висватав він її та й роблять у него весілля. Бере він її на фіру та й їдуть до шлюбу. Прийшли до церкви, а піп питається її:

- Чи ти любиш його? Чи ти підеш? А вона:

- О, о!

Увінчалися та й узяв він її до себе. Та й має він і черевики для неї, і завитися, і вгорнутися. Та й він зібрав її, а свинячу шкіру взяв та й спалив відразу. Та й пішов по маму, аби мама пішла подивитися на свою дочку. Прийшла мама, а він питає:

- Ви пізнаєте свою доньку чи ні?

- А де вона?

- А гезди стоїть.

А мама як подивилася на доньку, так і обімліла, і впала. А вона каже:

- Мамо, не плачте, не маєте чого плакати. Та ще й нині файно ґаздують вони.

А сусідський парубок уздрів, що той узяв свиню та й файно ґаздує, та й собі йде в старости до свині. І май здорову хоче свиню взяти. Пішов у старости до одної жінки.

- Віддайте за мене свою свиню. А вона каже:

- Та як можу за тебе свиню дати? То ж свиня. А він на те:

- Той сусід узяв тагже свиню. Та й як вони файно ґаздують! Договорився він з бабою, а з свинею нічого не договорюється, бо свиня свинею.

Роблять вони весілля. Та й прийшов молодий з фірою везти свиню до шлюбу. Та й висаджують її на фіру, а свиня виривається, не хоче йти, треба її тримати.

Прийшли вони до шлюбу. Піп питається, а свиня кричить.

Привіз він її т'хаті, зсадив, а вона нікуди, свиня свинею. Та й ні зарізати її, нічого, бо вона вінчана. Та так він з нею й жив.