|
Дві миші куми собі були: одна — господиня, а друга — комірниця. Господиня собі за літа придбала всіх запасів, а комірниця не мала нічого і з дітьми сиділа в комірні. Побігла собі дбати, — кіт за нею нагнався. Вона втікла і прибігла до нори. Питається господиня: «Де ви, кумо, ходили?» Та відказує: «До сповіді, — там піп сповідає». Тая пішла і собі. І тільки вилізла з нори — кіт злапав і з'їв. А з комірниці стала господиня.
|
Мишка сільська та мишка-кума з міста. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - . Зап. в середині XIX ст. на Поділлі. Казки та оповідання з Поділля. В записах 1850—1860-х рр. Вип. І—II. Упорядкував Микола Левченко, К., 1928., стор, 284—285. Паралелі: Julian Krzyżanowski, Polska bajka ludowa w układzie systematycznym, Wrocław — Warszawa—Kraków, t. I, 1962., стор. 60.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|