|
Я пас худобу на полонині в Жаб'ївськім повіті. Це було в 1925 році. І один дід розказував там мені, як медведя віл забив. Там є такі царинки обгороджені, що худоба пасеться без пастуха. Осінню паслася худоба, а по тім полю були грубі смереки і низько мали гілля. І худоба там ховалася в холоді від мух.
Голоден медвідь закрався і скочив на вола. А медвідь звичайно розриває худобині лопатки. Віл побіг під смереку і поніс на собі медведя. Гілля зсунуло медведя з вола. Віл обернувся і притис його до смереки. Віл реве і медвідь реве. І віл задушив медведя на смерть. Нім прийшли люди, то медвідь уже був неживий. Медвідь лежав під смерекою, але віл його не лишав, боявся, що він ще ожиє.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
27 лютого 1983 року
Від Ґеника І. М. (1903 року народження)
Українські народні казки: Книга 5. Казки Гуцульщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 464 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|