МАТЕРИНСЬКЕ СЕРЦЕ - Казка Закарпаття

Була вдова, жіночка, котра тяжко годовала сім'ю. У панів робила й хлопця викохала, думала, що як буде старенька, то він дасть їй кусок хліба. Айбо не так вийшло, як вона думала. Він оженився, і не полюбилася жінці його мама.

- Слухай, - каже, - хоть мама, хоть я. Кудись маму свою дівай.

Ну де ж її діти? Думає він, а жінка вимагає:

- Я хочу, би мамине серце туй у тарелі на шафі було. Тоді я з тобою буду жити.

- Ну як нищити маму? Як я з неї буду серце брати?

А мама вчула то і з любови до сина полюбила смерть. Подумала: "Айбо серце най не вибирає з мене."

- Мамочко, - кличе син, - йдімо в озеро покупатися.

- Синку, мені того не треба. Або най буде, я з тобою йду. Не доходя озера син упав і вдарив ногу. І заплакав.

- Що, синку, дуже побився?

- Не біда, полівить.

Роздяглися, зайшли в озеро, будуть плавати. А він взяв матір за шию, перевернув і вибрав з неї серце. Треба понести жінці. А маму лишив, най плаває. Приніс серце домі й подав невістці.

- Отут мамине серце.

А вона оберталася і впала, і вдарила собі голову. А серце заговорило:

- Невістко дорога, ти дуже вдарилася. Притули свою голову до мого серця.

Вона притулила і полівило.

І вбив їх страх, що вони зло творять. Подумав син та й заплакав:

- Я іду д'мамі. Може, мама ще жива.

Прийшов, заходить у озеро, а мама плаває. Обмив він мамине серце й поставив на місце їй в груди. І мама подивилася.

- Синку золотий, ти дуже побився?

Вийшли вони з озера та й приходять додому. А невістка такий страх дістала, що вони зробили?! І помирилися вони, і жили нормальним життям. І серце матері тільки для них жило.