|
Був собі господар на прізвище Лукач. Він жив у Космачі, в горішнім селі. Таменька були великі ліси. Він вирубав той ліс і поставив церкву. І все зробив, як слід, закликав малярів, щоб файно вималювали. Все попостарав Лукач до церкви. Лиш правити службу Божу. Треба йти по священика, щоб освятити церкву. Привів Лукач священика. Священик розпитався, хто поклав церкву, а він сказав, що сам поставив і все пристарав. А священик сказав, що невільно це одному робити, це мала робити громада. Та й передали цю справу в суд. Та й засудили Лукача на три роки.
Відтак він вийшов та й пішов просто в дзвіницю. Почав дзвонити. Збіглися люди.
- Кому ти дзвониш, хто вмер? А він сказав:
- Умерла правда.
Та й до нинішніх днів є прислів'я: "Правді Лукач відзвонив".
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Космач, Косівського району, Івано-Франківської області
11 квітня 1983 року
Від Анни Петрівни Чупирчук (1907 року народження)
Українські народні казки: Книга 4. Казки Гуцульщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 456 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|