|
Раз натрафила лишка на рака й хотіла го з'їсти. А рак говорить лишці:
— Го-го, чекай, лишко! Наперед ся заставиме, же хто дальше скочить.
І лишка ся обернула задом гу ракові і каже:
— Як начитам до трьох разів, то скочиме. Но, раз, два...
А рак хап лишку за хвіст, а коли лишка повіла «три», і скочила через ярок. Як лишка обернулася, закричала на другий бік ярку:
— Раку, обертас!
А рак іззаду нєй одповідать:
— А я уже давно чекам на тя.
І так рак виграв ставку, і лишка його не з'їла.
|
Лишка і рак. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - 275. Зап. працівник Свидницького музею української культури М. Шмайда в 1965 р. у с. Меджилабірка на Пряшівщині (Східна Словаччина) від Л. Вишньовського (78 р. ). Михайло Шмайда, 3 народної пам'яті. Додаток до журналу «Дукля», Пряшів, 1970., стор. 13.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|