|
Поверталася стара лисиця з невдалого полювання. У животі бурчить від голоду. Іде, солодкими оченятами позирає. Назустріч їжак.
— Здоров був, їжаче!
— Здоровенькі й ви будьте, — відповів їжак і згорнувся клубочком.
— Як здоров'ячко?
— Спасибі.
— А давно ми не бачилися, голубчику. Давай на радощах поцілуємось.
Згорнувся їжак іще тугіше, засопів.
— Не можу, — відповідає. — Я ще не вмивався.
— А знаєш, — каже лисиця, — я тепер уже не їм м'яса, самі овочі. Сьогодні цілий ранок з кроликами на капусті паслася. Та й наїлася ж!..
— Та що ви кажете?! А я оце саме хотів вам сказати, що біля старої вільхи виводок тетеревенят пасеться.
— Де це? — так і підскочила лисиця.
— За струмочком праворуч. Та куди ж ви?
— Побіжу, ніколи... І лисиці як не було. Розгорнувся їжак:
— Піди-но, побігай! Нас, голубонько, не обдуриш... Та й потупав далі.
|
Лисиця та їжак. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - . Зап. В. М. Моцик в 1969 р. у с. Городець Володимирецького р-ну Ровенської обл. від В. К. Купчишиного (49 р. ). Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 14-3, од. зб. 801, арк. 7.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|