|
Увиділа лисиця качура у тові; обночувався у тові сам, а лисиця увиділа його та почала казати: «Який ти бизівний, качуре! І пір'я тобі закучерявилося на хвості!.. Бив би-сь другим за царя, кедь би-сь іще ізнявся із тови ізлетіти».
Айбо качур порозумів, ож не гаразд тото, айбо каже лисиці: «Так, так!» Та пішов серед тови.
Поученіє з того гонне буде: прийшов чоловік ід чоловіку та хотів го на недоброє діло нарадити, айбо він не годен бив удговоритися та казав все слово: «Так!» Айбо він не туди гадав, ги тому потакував.
|
Лисиця і качур. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - . Зап. і. Верхратський в кінці XIX ст. на Закарпатті. Записки Наукового товариства ім. Шевченка, Львів, 1892—1937., т. XXIX, 1899, стор. 151.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|