|
Був бідний чоловік. Народилася в него дитинка, і ніхто не хотів до него йти в куми, бо він бідний. Сходив він усе село - ніхто не хоче йти. Та й іде він додому. Здибає його якась бабка та й питає:
- Де ти ходив, чоловіче?
- Та ходив кумів шукати. Народилася в нас дитинка, і ніхто не хоче за кумів істи. Так і йду додому.
- Я піду до тебе за куму, - каже баба. - І зроблю з тебе багача. Покладу тебе дохтором.
- Як же я буду дохтором, як нічого не знаю?
- Будеш знати. Я - Смерть. Як де хто буде слабий, то я коло него буду. Ти прийдеш туди і мене побачиш. Ніхто мене не буде бачити, тілко ти. Як я буду в головах, то кажи: "Слабому нема ліку - він має вмерти". А як я буду сидіти в ногах, то кажи, що за три години буде той чоловік здоровий. Бери якогось бур'яну та водички, щось там роби з ним, і він буде здоровий. Будуть тобі платити - станеш багатий.
І пішла та баба до него в куми.
Приїхав до него пан, а в него хата така старенька. Питає пан:
- Де такий і такий дохтор? Люди кажуть:
- У тій маленькій хатині.
Прийшов пан, став і питає дітей на подвір'ї:
- Ваш тато дохтор?
- Та дохтор. Він лікує людей.
- Ану виклич тата надвір.
Викликали його діти. Виходи він надвір. Голова в пір'ї, дрантивий такий. А пан питає:
- Що, ви лікарем робите?
- Так, я лікар.
- В мене дочка три роки слаба. Ви можете вилікувати її?
- Піду подивлюся. Як можна вилікувати, то вилікую.
- То сідайте в бричку та й поїдем.
Сів той з паном та й поїхав. Приїхав туди, подивився - кума Смерть у ногах сидить. Каже він панови:
- Я вилікую вашу дочку.
Набрав якогось бур'яну, колотить, умиває її. І за три години закликає пана й паню та й каже:
- Ану йдіть подивіться.
А дівчина вже стоїть перед дзеркалом і причісується. Пан і паня дуже зраділи, заплатили йому добре, і пішов він додому.
Так лікував, лікував і зробився таким багачем, що більшого за него не було. І приходи час умирати йому самому. Приходи Смерть та й каже:
- Куме, ваша свічка догорає, пора вже вам умирати. А він їй:
- Кумо, а не можна ту свічку підсукати, щоб була довша та й горіла далі?
- Це я не маю права робити, - сказала кума.
Поки та свічка догорала, він узяв та й зробив собі таку коляску на однім колесі. Так зробив, що як кума прийде його забирати, то щоби та коляска оберталася і Смерть усе в ногах у него була. А кума прийшла та й каже:
- Куме, ти крути - не крути, а все одно треба вмерти. Раз - і забрала з него душу.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Василівці, Сокирянського району, Чернівецької області
11 серпня 1985 року
Оповідач: Данилов Олекса Степанович (1915 року народження)
Українські народні казки: Книга 9. Казки Буковини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 456 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|