ЛІКАР З ЛАСКИ КУМИ СМЕРТІ - Казка Буковини

А · Б · В · Г · Д · Е · Є · Ж · З · И · І · Ї · Й · К · Л · М · Н · О · П · Р · С · Т · У · Ф · Х · Ц · Ч · Ш · Щ · Ю · Я

Був бідний чоловік. Народилася в него дитинка, і ніхто не хотів до него йти в куми, бо він бідний. Сходив він усе село - ніхто не хоче йти. Та й іде він додому. Здибає його якась бабка та й питає:

- Де ти ходив, чоловіче?

- Та ходив кумів шукати. Народилася в нас дитинка, і ніхто не хоче за кумів істи. Так і йду додому.

- Я піду до тебе за куму, - каже баба. - І зроблю з тебе багача. Покладу тебе дохтором.

- Як же я буду дохтором, як нічого не знаю?

- Будеш знати. Я - Смерть. Як де хто буде слабий, то я коло него буду. Ти прийдеш туди і мене побачиш. Ніхто мене не буде бачити, тілко ти. Як я буду в головах, то кажи: "Слабому нема ліку - він має вмерти". А як я буду сидіти в ногах, то кажи, що за три години буде той чоловік здоровий. Бери якогось бур'яну та водички, щось там роби з ним, і він буде здоровий. Будуть тобі платити - станеш багатий.

І пішла та баба до него в куми.

Приїхав до него пан, а в него хата така старенька. Питає пан:

- Де такий і такий дохтор? Люди кажуть:

- У тій маленькій хатині.

Прийшов пан, став і питає дітей на подвір'ї:

- Ваш тато дохтор?

- Та дохтор. Він лікує людей.

- Ану виклич тата надвір.

Викликали його діти. Виходи він надвір. Голова в пір'ї, дрантивий такий. А пан питає:

- Що, ви лікарем робите?

- Так, я лікар.

- В мене дочка три роки слаба. Ви можете вилікувати її?

- Піду подивлюся. Як можна вилікувати, то вилікую.

- То сідайте в бричку та й поїдем.

Сів той з паном та й поїхав. Приїхав туди, подивився - кума Смерть у ногах сидить. Каже він панови:

- Я вилікую вашу дочку.

Набрав якогось бур'яну, колотить, умиває її. І за три години закликає пана й паню та й каже:

- Ану йдіть подивіться.

А дівчина вже стоїть перед дзеркалом і причісується. Пан і паня дуже зраділи, заплатили йому добре, і пішов він додому.

Так лікував, лікував і зробився таким багачем, що більшого за него не було. І приходи час умирати йому самому. Приходи Смерть та й каже:

- Куме, ваша свічка догорає, пора вже вам умирати. А він їй:

- Кумо, а не можна ту свічку підсукати, щоб була довша та й горіла далі?

- Це я не маю права робити, - сказала кума.

Поки та свічка догорала, він узяв та й зробив собі таку коляску на однім колесі. Так зробив, що як кума прийде його забирати, то щоби та коляска оберталася і Смерть усе в ногах у него була. А кума прийшла та й каже:

- Куме, ти крути - не крути, а все одно треба вмерти. Раз - і забрала з него душу.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Василівці, Сокирянського району, Чернівецької області
11 серпня 1985 року
Оповідач: Данилов Олекса Степанович (1915 року народження)
Українські народні казки: Книга 9. Казки Буковини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 456 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.

Олександр Красоткін · Придбати домен · Безкоштовні програми · Менеджер паролів · Вітаміни